Питання про роль еліти в житті нації обіймає одне з провідних місць в інтелектуальній спадщині українського націоналізму першої пол. ХХ ст. Чи не найбільшу увагу цьому питанню приділяли Д.Донцов, Я.Стецько та Д.Мирон-Орлик. Також це питання було до певної міри осмислене в концепції Націократії, створеної М.Сціборським.
Від самих початків свого історичного буття український (руський) народ постає на сторінках старожитних руських літописів та іноземних хронік як народ-войовник, що веде безупинну війну на всіх своїх кордонах – готується до походів, організовує оборону своєї країни, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах та будує державні структури, що покликані зорганізувати військовий потенціал народу.
Коли я впаду… мою кров вип’є рідна земля,
щоб виростити з неї траву для коня того,
хто стане на моє місце…
Ю. Горліс-Горський “Холодний Яр”
Пам’ять про українське повстанство завжди була, є і буде тим духовним поштовхом, що спрямовує гарячі серця нових національних героїв у вир боротьби і забирає у них моральне право на відступ.
Ця легенда національного спротиву назавжди стала тим прикладом, на який рівнялися і продовжують рівнятися цілі покоління борців за майбутнє України. Українське повстанство стало тим жахом, який так і не вивітрився, та й навряд чи колись вивітриться, зі свідомості антиукраїнських сил. Саме тому Українська Повстанська Армія 1940-х до сьогодні так лякає ворогів української нації. Але мало хто знає, що УПА 1940-х була вже другою Українською Повстанською Армією.
Сьогоднішнє українське суспільство часто знаходиться в полоні шкідливих міфів. В тому числі і про український націоналізм. Зокрема про те, що нібито український націоналізм – це явище суто галицьке і яке до Східної України ніякого стосунку не має. Або що український націоналізм ніколи не мав і не має жодної соціальної програми. Або ж коли навіть самі націоналісти інколи не приділяють достатню увагу початковому етапу розвитку своєї ідеології. Тому для ліквідації шкідливих міфів і демонстрації того, яким є справжнє походження українського націоналізму, варто згадати історію першої української націоналістичної партії – Української Народної Партії, заснованої Миколою Міхновським у 1900 році та загалом оглянути політичний ландшафт України початку ХХ століття. Читати далі »
Доба, яку ми звикли називати Першими визвольними змаганнями, потребує сьогодні нового історичного прочитання. Багато хто звик говорити про ті криваві роки переважно в сумних інтонаціях переможених і принижених. Нам часто нав’язують народницький (або ж “націонал-демократичний”) варіант української історії, де вся наша історія описується як серія постійних поразок, а мазохізм намагаються представити як основу нашого національного характеру.
Мережеве видання Рід – це один із виявів організованого соціал-націоналізму, вияв у площині світогляду. Соціал-Націоналізм власну організованість протиставляє роздрібленості та анархії, ідеалізм напротивагу матеріалізму, а ірраціональність, фанатизм та безсумнівну віру замість кайданів раціоналізму. Дух, Кров, Слава, Ієрархія, Ґрунт та Чин – це все святе для нас. Це і є соціал-націоналізм. Читати далі »
Різні світоглядні доктрини, такі як комунізм, лібералізм, націоналізм та ін. підходять до науки по різному. Соціал-Націоналізм із зрозумілих підстав має саме націоналістичне ставлення до науки.
Основною містичною ідеєю Соціал-Націоналізму є витворення, замість купи розрізнених індивідуумів механічно об’єднаних назвою «українці» та наявністю українського паспорта, Національної надспільноти – єдиного біологічного організму, який буде складатися з Нових Людей – фізично, інтелектуально й духовно розвинутих осіб. З маси індивідуумів має постати Нація, а зі слабкої сучасної людини – Надлюдина.
