Михайло Стренк

Всім відома світлина, де група американських морських піхотинців піднімає прапор на горі Сурібачі. Відділенням, що встановлював прапор, командував 26-річний сержант Михайло Стренк українець уродженець Пряшівщини. Читати далі »

Здобувці і колонізатори

На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників. Читати далі »

Герой і Нація

Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація. Читати далі »

Шлях Героя

Мій трон – сідло, Вінець мій – шолом,
Що цей Туран, Весь світ – моя держава!
Рустам, «Шах-наме»

Дивлячись на захід Сонця, що освітлює червоним світлом старий намет, Герой обмізковує план завтрашньої битви, наступного походу. Він гострить меч, що затупився за дні боїв. Він тихо посміхається, згадуючи одержані перемоги . Повечерявши, він годує свого коня та собаку, а потім йде до намету, де його чекає жінка. Герой не сприймає целібату, але ставить секс на друге місце на час війни, їжі й вина – це для нього лише десерт після вечері. Лише Герой здатний при зустрічі з вродливою жінкою промовити: « Після походу я відвідаю вас, пані!». Всі інші принизливо волочаться за її шлейфом, пропонуючи гроші і золото. Герою не потрібно золото, жінки самі бігають за ним, вина він вип’є і безкоштовно. Читати далі »

Політична філософія ДСУ

Ідеологія ДСУ охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси Нації. Політична ідеологія ДСУ – націократична. Об’єднання прагне до побудови націокротичної держави, джерелом влади якої буде УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ.

Нація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Держава правочинна тоді, коли керується інтересами Української Нації. Завдання держави – служити Нації, бути могутнім інструментом її політичного та духовного самоствердження, її історичної творчості. Влада Української Нації гарантуватиме й права кожного члена цієї великої спільноти. Читати далі »

До 80-ої річниці загибелі Героїв Данилишина та Біласа

Про Біласа і Данилишина можно розповідати довго в контексті їх експропріаційно-терористичної діяльності. Для ІІ-ї Речі Посполитої ці два українських бойовика були звичайними грабіжниками. Так, навіть не терористами, а просто грабіжниками. Адже вони, як могло здатися зовні, просто грабували банки і пошти. Цілком інша справа, куди вони потім пускали ці гроші (А без здобутих ними і такими як вони коштів Українська Військова Організація існувати б просто не могла). Та формально перед польським судом вони предстали саме як грабіжники. Якби ці двоє зробили те саме на 80 років пізніше, ця держава (що зовсім формально носить назву “Україна”) так само винесла б їм вищу міру покарання (правда з тією різницею, що до смертної кари наразі діє мемеорандум). Так, для республіки “Україна” Білас і Данилишин героями бути не можуть. Але для нас, соціал-націоналістів, ці двоє були, є і завжди залишаться прикладами незламності духу українця-бойовика. Читати далі »

Осип (Боксер) Хома: моряк і чемпіон з боксу, який став командиром УПА

“Я бачив Південний Хрест, знаю, як “за Уралом сонце сходить” і як виглядають тропічні джунглі, а все-таки не можу забути рідної Бистриці”. Він 24 рази перетнув Атлантику. У Нью-Йорку його тренував сам Бенні Леонард. А потім він пішов у повстанці.
В Українській повстанській армії воювало чимало стрільців, біографії яких достойні сценарію голлівудських блокбастерів. Саме звичайні повстанці були творцями бойової слави УПА. Їхнє геройство, харизматичність та часто непересічність спонукають нас задумуватися над минулим, а часто й дивуватися. Читати далі »

Немає ветеранів на незакінченій війні…

Сьогодні як і щороку на Покрову він приїхав у Холодний Яр. Тут у 1920-х загинув його батько, він був «бандіт» і його застрелили червоні міліціонери. Тут у 1950-х залишились назавжди його брати. Ні, не по крові, брати по духу. Такі самі «бандіти» як і батько. Такі ж «бандіти» як і він сам. Звідси почались його поневіряння по сибірських концтаборах. Тоді його молодість ще тільки-но розпочалась. Читати далі »