Нещодавно в одній соціальній мережі у власному блозі моя знайома помістила якесь посилання із текстом, який закликає поширити це посилання, тому що це допоможе зупинити винищування деяких видів тварин. На моє запитання скільки посилань потрібно розіслати щоб зупинити винищування цих бідних тварин — не було нічого, навіть більше моє запитання вона видалила. Я вчинив як флегматик і більше в неї стосовно цього нічого не запитував. Люди котрі течуть за течією і не бажають чинити ніякого спротиву впевнені, що роблять це, тому що так хочуть. Це схоже на те, як алкоголіки запевняють оточуючих, що можуть кинути пити коли завгодно. Незручні запитання про залежність їх лише дратують. Легше розіслати десять посилань на захист тварин із іншого кінця світу ніж щось зробити тут і негайно у власній країні. Я впевнений, що населення із того протилежного кінця світу теж розсилає посилання на захист якихось видів тварин у нас… Бути корисним Батьківщині більшості западло. І це культивується ворогами нашої Вітчизни.

Вітаміни — корисні і незамінні речовини в організмі людини. Але що буває, коли їх занадто багато? Наступає вітаміноз, який може мати досить тяжкі наслідки. Україна водночас має одну із найбільших у світі кількість людей із економічною освітою і одну із найбільших зовнішніх боргів. Чи корисні економісти у державі? Безумовно так. Але боргова яма — симптом вітамінозу. У нас вкрай велика кількість працівників МВС на душу населення, а при влади кримінальна олігархія. В Україні з’явилися сотні різних релігійних течій і конфесій, а настала бездуховність. Маємо десятки різних партій, а на вибори приходить третина населення. Громадянам роздали по тисячі гривень, які поглинула інфляція. Це логічно…, але чомусь не для мільйонів економістів… Крім мільйонів економістів маємо мільйони юристів, втім правова держава чомусь ніяк не виходить… У нас в країні безліч журналістів, але правда є річчю маргіналізованою. Правда — це зараз те, за що боряться праві “маргінали”, “екстремісти” і “провокатори”. Вірити правді – значить піддаватися на провокацію.

У маленьких дітей є цікавий психологічний самообман. Якщо ти хочеш щоб щось або хтось поганий тебе не знайшов, то потрібно скрутитися калачиком і заплющити очі. І тоді все погане тебе не знайде. Більшість українців є такими дітьми незалежно від віку. Вони заплющують очі на все те, що коїться у державі. Вони, яких я дуже люблю незважаючи ні на що, скрутилися від національного і соціального гніту і можуть розпрямлятися рівно стільки, скільки дозволить їм сучасна антиукраїнська влада, аналогічно як було й із попередньою антиукраїнською владою. Більшість виховані як вічно неповнолітні.

Не дуже красочна перспектива вимальовується. Виходить, що більшість населення наразі є лінивими тінейджерами, та ще й хворими на вітаміноз (переїли фруктів на тисячу гривень соціалки). І нашим завданням є щоб ці тінейджери нарешті виросли. Виросли не алкашами у вушанці, куфайці та із балалайкою, не із хіповим прикидом та із пепсіколою у руці, і навіть не у шароварах, а такими якими мають бути українці, в чому звинувачують їх вороги. Агресивність і шовінізм. Своє невіддамо, чуже – також. Наша Держава є наш Храм, який має бути наповнений божественною сутністю лише нашої Нації. Ми хочемо щоб наш Храм-Держава був найбільший і найкращий, бо наша Нація цього достойна. Все, що поза межами його – потенційні трофеї на алтар національної слави.

Зграю вовків не можна виховати як отару овець. Природа, давні інстинкти візьмуть своє. І тоді, саме тоді, наша Нація теж візьме своє. І навіть більше.

В.Р.

Share and Enjoy