«Агресивний» Соціал-Націоналізм
Пересічному українцю Соціал-Націоналізм та ідея Націократії в цілому здаються занадто агресивними. Значна частина людей сприймає Соціал-Націоналізм як щось варварське, брутальне та безкультурне і просто як неможливе явище на державному рівні.
Може довіритись масовому почуттю? Чи краще міркувати своєю головою? Будь-яке «соціальне почуття» («соціальна позиція») має причину, що криється у характері сприйняття людиною соціальних явищ. «Людина» не існує поза культурою. Людина – це біо-психо-соціальна істота. Кожна людина – це продукт певної культури. Точніше буде сказати: тип світосприйняття – це результат виховання або асиміляції людини в рамках певної культури. Читати далі »
Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, – це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад. 
Питання мови є в числі найбільш жваво обговорюваних в колі традиційних націоналістів. Власне мовна політика є фактично квінтесенцією політичних прагнень тих партій та груп, які ми визначаємо як культурно-лінгвістичних націоналістів. Наша гостра ідеологічна полеміка з представниками “мовного фундаменталізму”, в якій ми обстоюємо пріоритетність расової, великодержавної та соціальної складових національної політики над культурно-лінгвістичною сферою, створює у наших опонентів ілюзію, щодо нехтування нами мовної проблематики.