Нація Героїв

Присвячується полковнику Петру Болбочану

Нація, яка не має героїв- мертва нація. Нація, місце героїв у якій посідають «куміри маладєжі» та олігархи з сумнівним походженням капіталів,приречена на поступову деградацію та загибель. Але саме такі тенденції ми спостерігаємо у сучасному українському суспільстві. Тому перед нами, соціал-націоналістами, стоїть надзавдання поставити український загал на шлях світлого героїчного ідеалу, надати приклад у вигляді власного Чину та відкинути саму можливість будь-якої альтернативи нашому баченню Великої України, України воїна і трудівника, а не бариги і повії. Читати далі »


Геополітика від Святослава

В українській історії є багато постатей, які незаслужено обійшла увагою вітчизняна наука, чи не найхарактернішим прикладом такого підходу є князь Святослав. Причин подібного ставлення кілька, але головною безсумнівно є грандіозність постаті князя, на тлі якої надто невигідно виглядали політичні діячі сучасності та недалекого минулого, за стандартами яких віт чизняна історіографія намагалася оцінювати героїв поперед ніх епох. Читати далі »


Славень Святославу Завойовнику або апологія вітчизняного імперіалізму

Що й казати, бути Українцем у сучасній Україні під начебто Українською владою – доволі-таки невротичне заняття. Дуже прикро від того, що буржуазний стиль у поведінці, житті та мистецтві певні пани, гаспада та ребе прагнуть пов’язати з Українством, а невміння керувати державою та питомі селюцько-містечкові комплекси – з Українською Ідеєю.

Блискучий італійський письменник Умберто Еко, який, щоправда, полюбляє впадати у нездоровий гуманізм, критикуючи в одній зі своїх статей панівний для його країни неоліберальний режим, висловив прецікаву тезу – якщо неоліберальний режим хоче знешкодити небезпечні для себе елементи (людей, ідеї або суспільні рухи), то він просто-напросто про них не згадує у своїх підконтрольних ЗМІ. Читати далі »


Українська (руська) військова еліта VІ – XVIII ст.

Від самих початків свого історичного буття український (руський) народ постає на сторінках старожитних руських літописів та іноземних хронік як народ-войовник, що веде безупинну війну на всіх своїх кордонах – готується до походів, організовує оборону своєї країни, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах та будує державні структури, що покликані зорганізувати військовий потенціал народу.

Читати далі »