Пересічному українцю Соціал-Націоналізм та ідея Націократії в цілому здаються занадто агресивними. Значна частина людей сприймає Соціал-Націоналізм як щось варварське, брутальне та безкультурне і просто як неможливе явище на державному рівні.

Може довіритись масовому почуттю? Чи краще міркувати своєю головою? Будь-яке «соціальне почуття» («соціальна позиція») має причину, що криється у характері сприйняття людиною соціальних явищ. «Людина» не існує поза культурою. Людина – це біо-психо-соціальна істота. Кожна людина – це продукт певної культури. Точніше буде сказати: тип світосприйняття – це результат виховання або асиміляції людини в рамках певної культури. Базою для соціальної позиції людини є її «культурне мислення». Не беручи до уваги ієрархічну диференціацію (яка не має відношення до даної теми), розглянемо «горизонтальну» диференціацію «культурного мислення».
«Культурне мислення» — це особливий тип світосприйняття людини, що виражається в культурних уподобаннях, економічному мисленні, релігійній свідомості, правовому мисленні тощо, яке формується на основі культурного трансміфу в рамках конкретної цивілізації.
Культурний трансміф (цивілізаційний міф) – це система культурних паттернів поведінки, мислення, уявлень та ідей, що виникає на базі національного міфу, має універсальний характер та існує в межах окремої цивілізації.
Універсальність – це особлива риса національного міфу, що характеризується його високою привабливістю для інших націй; розвинутість національного міфу до рівня цивілізаційного міфу.
Цивілізація – це особливий статус нації, що змогла сформувати свій культурний трансміф, створити стійке державне формування і об’єднати навколо свого центру інші нації, нав’язавши їм свою цивілізаційну міфологему.
Універсальність. Саме ця риса є базою для розширення цивілізаційного впливу. Кожна людина має своє особливе «культурне мислення», але тільки в межах конкретного культурного трансміфу. Не можна мислити «просто як людина», або мислити якось окремо від цивілізацій. Кожен українець мислить або як «американець», або як «росіянин», або як «українець» тощо. Щоб уникнути помилки, одразу скажу: національність тут не до чого. Ви мислите, наприклад, як «росіянин» не в кровно-расовому сенсі (як це роблять росіяни), а в сенсі культурного стереотипу. Тобто лише надягаєте на себе «маску» росіянина.
Нація формує кістяк цивілізації. А потім вже інші народи та нації, підпадаючи під вплив цивілізації починають мислити як їх завойовники. Цивілізація, як ведеться, зверхньо ставиться до автохтонних культур, намагаючись їх асимілювати. Це не добре і не погано. Це не зло і не добро у загальнолюдському значенні. Загальнолюдське – це складова міфів двох цивілізацій: Європейського Союзу та Американської цивілізації. І суть цього поняття в межах цих двох цивілізацій криється в масштабах розширення меж свого панування. Тобто – на весь світ. Тому ніяких «загальнолюдських» цінностей і уподобань та рівності всіх рас не існує. Це міф, в який ні представник мусульманської, ні представник китайської цивілізації не вірить. Тому для нас «доброю» є лише наша, українська цивілізація; і «поганими» є всі інші цивілізації та цивілізаційні міфи, що розглядають нашу націю як другорядний елемент своєї цивілізації.
По особливому цивілізації ставляться до інших культурних трансміфів. Таке ставлення можна охарактеризувати як «панічний страх». Страх – це природна реакція на небезпеку. І чим сильніший трансміф – тим сильніша цивілізація, і тим сильніший страх. Саме тому росіяни панічно бояться китайців, а американці трусяться перед мусульманським світом. Але ніякий страх не зрівняється з тим жахом, який викликають кілька імен: А.Гітлер, Б.Мусоліні, С.Бандера тощо. Бо сила, що криється у цивілізації, збудованій на націоналістичній основі, набагато переважає сіоністські ідеї США, неоєвразійство Росії або демо-лібералізм Європейського Союзу. Навіть не треба ніяких логічних доказів по цьому питанню. Скажіть лише росіянину – «Українська Імперія», чи американцю – «Український Рейх». Буря емоцій, посмішок, звинувачень і алогічних доказів стане доказом їхнього страху.
Звісно, для всіх українців, «культурне мислення» яких запозичене у цивілізаційних міфів Росії, США, ЄС тощо, ідея Націократії сприймається як щось хиже і потворне. Річ у тім, що в цьому випадку українець не мислить як українець, а мислить як американець, європеєць чи араб. Якщо б ідея Націократії була б неможливою або слабшою за існуючі цивілізаційні моделі – її не сприймали б зі страхом. Чого бояться люди? Люди бояться за існування своєї цивілізації (та з якою вони себе ідентифікують). На жаль, на сьогодні серед українського народу дуже багато «росіян» (за мисленням, а не за кров’ю), «жидів», «американців», «європейців» (демо-ліберального ЄС), «арабів», «китайців» тощо; але дуже мало саме «українців». Причиною такого становища стала масова пропаганда чужих нам трансміфів через рекламу, телебачення, законодавство, педагогіку. Не відомо скільки знадобиться часу і зусиль, щоб витравити із нашого народу ці небезпечні віруси. І перший шлях у цьому напрямку – це перегляд історії на український манер. Історія – інструмент культурного виховання населення, ключ до національної свідомості українців, до відродження українського імперського мислення.
«Націократія» М.Сціборського – це приклад «українського» культурного мислення. А ліберальний «націоналізм» — це приклад європейського культурного мислення. Одна ідеологія має на меті створити Українську Імперію, а інша – стати другорядною частиною в межах Європейського Союзу. Один шлях веде до життя нації, другий – до її смерті.

Громислав

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus