Для чужого столу
Розпад Руського Королівства та інкорпорація його частин у XIV–XV століттях до Польщі, Литви та Угорщини засвідчили невміння українських еліт домовлятися заради збереження незалежності Читати далі »
Кров
Українська еліта: патронташ думок і патронів
Інтерв’ю Олега Однороженка молодіжному журналу “Горіх”
Олег Однороженко цілком відповідає образу всесторонньо розвинутої особистості, який він зараз і пропагує. Його активна громадянська позиція стає зрозумілою, якщо пошукати в Інтернеті посилання на діяльність організації «Патріот України». Його науковий ступінь доктора історичних наук виправдовує себе під час столичної презентації авторської книжки «Українська (руська) еліта доби середньовіччя та раннього модерну». У розмові про елітарність українського зразка пан Олег доводить, що «людина в уніформі». Читати далі »
Юні командири двохсотлітньої війни
Не є таємницею, що за марксизмом та лібералізмом стоять одні й ті самі сили ворожі народам Європи. Особливо яскраво це проявляється, коли ми аналізуємо не просто нинішню ситуацію, а її історичне коріння, а точніше кажучи – процес агресії світової за куліси проти європейських націй. Вороги, за великим рахунком, це ніколи не приховували. Більшовики та інші представники ультралівих однозначно позитивно оцінювали буржуазні революції – в першу чергу французьку. Так само можна згадати з яким оскаженінням онук кельнського рабина Мордихай, більше відомий під псевдом Карл Маркс, підтримував агресію світового капіталу проти Конфедеративних штатів Америки. Червоні та ліберали незмінно демонструють повну солідарність коли мова йде про боротьбу проти традиційного європейського укладу та еліти. Але й ми не повинні забувати, те що правий опір народів Європи носив зовсім не роздрібнений характер. Читати далі »
«Новий націоналізм» Ернста Юнґера як метафізичний кодекс «нового людського типу»
У статті досліджено концептуальні витоки програми «нового націоналізму» Ернста Юнґера, який бере початок у «переживанні війни» (Кriegserlebnis) «нового людського типу» та явищі фронтового братства, а також розкрито зміст цієї новизни щодо класичних модерних ідеологій та сусідніх політичних рухів міжвоєнної Німеччини.
Ернст Юнґер не випадково увійшов в аннали філософії політики саме під іменем «консервативного революціонера», а не, скажімо, «націоналіста», попри той факт, що на зорі своєї літературної, тоді також і політичної, кар’єри, він визначав своє ідейне кредо саме таким чином («ми називаємо себе націоналістами й не боїмося викликати ненависть неосвіченої та освіченої черні, всіх цих опортуністів духу та матерії») [21, с. 54]. Підставами такої атрибуції, звичайно, варто вважати те, що Юнґер вже у ваймарські роки зарекомендував себе як автора програми так званого «нового націоналізму». Читати далі »
Зло через призму соціал-націоналізму
Коли людина чи цивілізація починають боротися не за, а лише проти, коли за мету ставлять не побудову, а лише руїну – це і є перманентне зло. Саме тому соціал-націоналізм змагається не проти, а за. За розбудову соціального суспільства, за побудову української держави-нації. Добро будує і тільки добро має монополію на творчість. Зло здатне тільки руйнувати, і зло позбавлене творчої потенції. Український соціал-націоналізм є не тільки останньою надією білої раси та української нації на існування, а й – єдиною надією на порятунок «людини» як носія Божественного Духу. Читати далі »
Війна на три фронти
Які причини деградації українського суспільства? Відсутність національно спрямованої політики, нівелювання расового питання й капіталістичний світогляд. Щоб зупинити розлад суспільства – необхідно акцентувати увагу на цих трьох позиціях. Боротьба за відстоювання інтересів суспільства умовно буде названа «фронтом». Соціал-націоналізм має фронт расових змагань, фронт національних змагань і фронт особистісний (світогляд людини). Читати далі »
Ернст Юнгер: Наша бойова позиція
Пан Бехер, комуніст за своїми політичними переконаннями, але з симпатичними для мене мілітаристськими схильностями, в одній своїй нещодавній статті, спеціально присвяченій нашому колу, доводить, що буржуазія на пізній стадії своєї еволюції може приймати дві нібито протилежні форми – форму витонченого духовного декадансу і нещадної, кривавої жорстокості. Проявом останньої, на його думку, є «новий націоналізм», який ховається під маскою військової рішучості і розглядає боротьбу як щось «самоцінне». Читати далі »