Україна
На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників. Читати далі »
Мабуть не один раз пересічному харків’янину доводилося чути про участь найманців та професійних вбивць з УНА-УНСО в локальних конфліктах на теренах колишнього СРСР.
Дійсно, кінець 80-х – початок 90-х були переповнені різаниною на просторах колишніх «солнечних республик» Північного Кавказу. Ці події були наслідком розумово невідповідної політики Росії на Кавказі, всіх цих переселень, виселень, злиття в одну республіку ворогуючих народів, русифікації, проведення кордонів «від балди». Що робили на цих війнах УНСОвці? – Захищали національні інтереси України. Послідовно виступаючи проти Росії та її сателітів на Кавказі, вони направляли московську агресію в бік кавказців, а не України. Допоки УНСО підживлювала Кавказьку Війну, Україна жила відносно спокійно, не боячись економічної, культурної (точніше, безкультурної), військової агресії Росії. Тобто, всіх тих «прелестей», яких зараз нам вистачає через край. Читати далі »
“Народ України”, “багатонаціональний народ України”, “російськомовне населення”, “народи України”, “українці російського та єврейського походження”, “какая разница какой национальности человек”, “український народ – це не тільки українці”… Читати далі »
Інтерв’ю з головою Секретаріату ДСУ і керівником Січеславської облорганізації ДСУ Андрієм Якименком (Газета «Дніпропетровськ» , 01.06.1995, № 22
Корр.: Пане Андрію, зараз багато хто заявляє про свою любов до України. А що для Вас значить любити Україну?
А.Я.: Любов до Вітчизни – є почуття, внутрішній стан людини. Чим більше любові, тим більше ненависті. Тому для мене, як і для кожного члена ДСУ, любити Україну – це ненавидіти її ворогів.! Читати далі »
Лише ті, у кого стискає горло від почутого російського слова, від вигляду польських торгашів або імперського двоголового орла (кремлівської зірки), здатні боротися і перемагати. Їх не зупинить ніхто і ніщо. На один удар вони відповідають трьома. Ними рухає незрозуміла плебсу Українська Ідея.
Елітою, гарячою кров’ю нації, рухає Велика Ідея. Для реалізації ідеї не повинні бути перепоною якісь колабораціоністські західно-європейські декларації, права людини, «загальнолюдська мораль» та інша термінологічна «лапша». Читати далі »
Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація. Читати далі »
Коли ти повернешся з війни (якщо повернешся звідти), де звикли приховувати своє життя, звикли прислухатися, ти будеш неприємно вражений натовпом, нахабним від безпеки і від неї дурним. Читати далі »
В сучасному суспільстві неуків та акторів, яке все довкола перетворює на дурний жарт та фарс, досить часто можна побачити що і великі ідеї перетворюються на фарс, а боротьба на імітацію та гру. Комуністичні бариги катаються на своїх «Майбахах» і граються в марксизм та революцію. Ліваки та анархісти сидячи в кав’ярнях престижних вишів імітують Мао та Махно. Воротили з «Газпрому» и «Правительства РФ» граються в імперську політику на чолі з бутафорським «царем» Путіним. «Голубі» з регіоналів імітують «старших російських братів» (імітація імітації – це вже остання стадія хвороби).
Читати далі »
« Попередні - Наступні »
На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників. Читати далі »
