Економіка держави тісно пов’язана з усіма векторами державної політики і в тій чи в іншій мірі визначає її військову могутність, зовнішньополітичний вплив, матеріально-побутову культуру тощо. Ступінь розвитку економіки, економічні можливості держави, в свою чергу, залежить від двох чинників: перший – ресурси держави (в тому числі людські, організаційні та інтелектуальні); другий – форма господарювання (яка визначає ефективність використання ресурсів). І якщо перший чинник у певний проміжок часу є сталим та відносно незмінним, то другий залежить від політичної волі керівництва держави. Економічна політика, яка визначає спосіб використання господарських ресурсів є тим матеріальним базисом на якому тримається державна політика та всі її сфери.
Яким матеріальним базисом держави є найбільш поширена у світі капіталістична форма господарювання? До якої мети вона прагне та які засоби використовує? Нерозривно пов’язана з сучасною, так званою, «демократією», капіталістична система господарювання обов’язково призводить до олігархії (влади найбагатших), яку сьогодні називають «демократією» з політкоректних мотивів. Будемо політкоректними – на сьогодні демократи-капіталісти найбільш паразитуюча верста суспільства. Мета капіталістичної системи – ще більше збагачення багатіїв. Засіб – максимальне визискування з робітників. Що стосується комуністичної системи (принаймні її радянського варіанту), то роль капіталістів-паразитів там успішно виконувала партійна номенклатура, яка збагачувалася не пропорційно своєму вкладу у виробництво матеріальних та культурних цінностей.
Щодо сучасної України – паразитарний спосіб життя веде значний прошарок суспільства. Паразитизм, як бажання збагатитися за рахунок інших, став майже національною ідеологією. Олігарх-міліонер паразитує у великому масштабі, ринковий спекулянт – у малому. Психологія паразита однакова – різні лише можливості. Той хто ошукує одну людину, маючи можливість, з такою ж легкістю, обікрав би й декількох тисяч. Суть капіталістичної психології – збагачення за будь-яку ціну й будь-яким способом. Не змінивши цю психологію капіталізм не знищити. Так само й зміна форми власності, без зміни паразитарної психології й культу наживи та споживання не дасть жодних результатів.
В економічній політиці повинен домінувати принцип прагматизму: форма господарювання відповідає економічній меті та інтересам держави. Тут одразу виникає питання про розподіл суспільних благ, про інтереси загалу й індивіду. Для соціал-націоналізму це питання вирішене – інтереси загалу вищі інтересів окремого індивіду, в інтересах загалу забезпечення соціальної справедливості (суспільство дає кожному стільки, скільки він створив для суспільства). Що стосується форми власності та підприємництва соціал-націоналісти дають чітку відповідь. «Ні!» – ліберальній ринковій економіці. Державна власність для стратегічних галузей. Кооперативна та приватна власність у тих сферах де це дасть більший економічний ефект. Вся підприємницька діяльність здійснюватиметься під державним контролем. Форма власності, як така, має другорядне значення. З точки зору прагматизму та здорового глузду хай те, яка форма власності краща визначає конкурентна боротьба. Головне створити умови для чесної конкуренції. Наш девіз: «Геть соціального паразита! Незалежно хто він: бізнесмен чи держслужбовець»

В.Кривошеєв

Соціал-Національні Профспілки України

Share and Enjoy