Ми йменуємо себе націоналістами і не маємо страху перед ненавистю до нас неосвіченої чи освіченої черні, всіх цих опортуністів духу і матерії. Те, що вони ненавидять, йде проти гнилих течій прогресу, лібералізму і демократії, має явну перевагу — воно не є всезагальним. Ми не вимагаємо всього загального. Ми відкидаємо загальне, починаючи з загальних істин і прав людини, і закінчуючи загальною освітою, загальною воєнною повинністю, загальним виборчим правом, всезагальною підлістю, яка є результатом попереднього. Загальні властивості і вимоги – це властивості і вимоги маси, і чим вища ступінь їхньої спорідненості – тим менше у них цінного.

Визнавати себе частиною маси означає ставити собі у досягнення чисто фізичну властивість маси, а звеличувати поняття людства означає вважати чимось значним саму належність до якогось виду ссавців. Загальне зважують, вимірюють і обчислюють. Особливе оцінюють і цінять. Бажати загального – означає не бачити в себе ніякої особливої цінності, тобто бути в кращому разі «об’єктивним, розсудливим, науково справедливим». Бажати особливого означає задавати міру, відчувати відповідальність перед Кров’ю, слідувати за духовними поривами.
Сучасний націоналізм прагне особливого – таке головне відчуття нового покоління, яке до нудоти переситилося прісними фразами Просвітництва. Сучасний націоналізм не бажає вимірюватися загальною міркою, він хоче сам задавати міру, звертатися до духовної сили. Він не збирається доводити свої права шляхом наукових методів як марксизм. Він опирається на повноту життя, на якій і може базуватися будь-яка наука. Він не бажає зважувати чи відміряти права, а вимагає право на життя від самого життя. Без цього права націоналізм просто неможливий, а воно безумовно буде обмежувати всі інші види прав. Націоналізм не бажає миритися з пануванням маси, а вимагає панування особи, перевага якої створюється за рахунок внутрішнього змісту і живої енергії. Він не бажає ні рівності, ні справедливості, ні свободи, які зводяться до пустопорожньої демагогії. Він бажає упиватися щастям, яке полягає у тому, щоб бути собою, а не кимось іншим. Сучасний націоналізм не бажає вітати у хмарах теорій, не прагне «вільнодумства», але хоче закріпити міцні зв’язки, порядок, вкорінитися в суспільстві, Крові та Грунту. Він не хоче соціалізму можливостей, але бажає соціалізму обов’язків, жорсткого стоїчного світу, якому окрема людина повинна принести жертву.
Батько цього націоналізму – війна. Щоб не говорили про неї наші літератори та інтелектуали, це не має для нас ніякого сенсу. Війна – переживання Крові, а тому важливо лише те, що про неї говорять чоловіки. Сумнозвісний маніфест літераторів (пацифістський по своїй суті – ред..) не відмінив ні війни, ні того, що породила війна. Він як флюгер – повертається туди, звідки дме вітер. І якщо з війною як мірою всіх речей порівнюють себе нікчеми більшого чи меншого масштабів, то це питання виключно психологічне.
Ядро німецької молоді відчули війну в реальності, а не сидівши в кофейнях або за письмовим столом теплого кабінету. Вони були у пеклі і фаустівська людина навчилася навіть із пекла повертатися не з пустими руками. Барбюс і йому подібні могли побачити там що завгодно, але ми побачили там дещо більше. І винесли звідти не лише заперечення. Побачивши силу матерії – ми зрозуміли силу ідеї. Відкривши для себе плідність жертви, ми зрозуміли цінність людини і різницю рангів між людьми. Ми бачили біле полум’я свободи, що горіло яскравіше за пожар. Гранати, газ і танки – хай це все буде страшне для боягузів. Для нас набагато важливіша зовнішня оболонка явища – той похмурий фон, на якому виділяється фігура загартованого в сталевих грозах людина і звертає до епохи своє обличчя. Ми пророкуємо, що людина нового складу незабаром появиться серед всіх народів Європи – подібно тому як війна затонула не одних лише німців, так і народжений війною новий націоналізм виникне не лише в Німеччині. Навкруги ми бачимо енергію крові, яка вже заволоділа народами або ще прокладує шлях боротьби. Давайте радіти і звертатися до інших зі словами «Будьте такими якими ви є!». Нам приємно жити в осмисленому світі, аніж у розмазні без всякого характеру, форми, своєрідності. Але дечим ми вправі гордитися, а саме тим, що війна доторкнулася нас найбільше. Нам, переможеним цим жахливим видовищем потрібно немало часу для осмислення і надіємся, що зберемо найбагатший врожай.
Війна – наш батько, він зачав нас, нове полум’я у розпеченому череві окопів, в ми з гордістю визнаємо нашу спорідненість. Наші цінності – цінності героїв, воїнів, але ніяк не торгашів, що готові весь світ міряти своїми мірками. Ми не задумуємся о користі і практичній вигоді, нам потрібне саме необхніде – те, чого прагне доля.
Німецький фронтовик марширує праворуч, ліворуч і в центрі. Надамо йому час визначати напрямок маршу, але хай кожен зробить це сам. І ось тоді стане зрозуміло, що ми рухаємося в одну і ту ж сторону. Допоки ми не розібралися із собою, ми не зможемо протистояти нашому світу. Наш стяг не червоний і не чорно-червоно-золотий, і не чорно-біло-червоний, наш стяг нового безмежного рейху в наших серцях, набуваючи в них свій гештальт. Настане день, коли ми зможемо його розвернути. Наша спільна традиція – це війна, велика жертва. Проникнимося сенсом цієї традиції!
За цим твором, який я вітаю як брат, соратник і друг, незабаром підуть і інші. У них ми будемо намагатися виписати основи сучасного націоналізму. Нашій молоді однаково чужі позиції доктринерів, лібералів і реакціонерів, вони не бажають заразитися духом тієї овочевої революції. Наша молодь в самих страхітливих ландшафтах світу завоювало собі знання того, що старі шляхи були пройдені до кінця і їх чекають нові шляхи. Перший етап підготовки завершився, починається новий етап. Ми вітаємо кров, не випалену полум’ям боїв, а перетворену в жар і вогонь! Що зуміло уникнути загибелі, стане в нагоді в новій боротьбі. Ми вітаємо прийдешніх – тих, у кого глубина поєднується зі старою загартуванням. Марш починається, незабаром ряди замкнуться. Ми вітаємо мертвих – їх дух грізно звертається до нашої совісті. Ви загинули не даремно! Німеччина, ми вітаємо тебе!

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus