Всі езотеричні концепції побудовані на визнанні двох світів: світ Матерії та світ Духу. Уявлення про два світи існує для роз’яснення тих явищ та подій, яких не можуть осягнути люди, які не досягли духовного народження (християнство, буддизм та ін. монотеїстичні релігії) або не володіють таємними знаннями (магічні культи, теософські доктрини) тощо. Світ Матерії – це, скоріше, світобачення звичайної людини, аніж окремий світ. Люди не бачать і не знають про енергетичні процеси, що відбуваються з ними. Але багато хто вірить в існування Духовного світу і бажає його побачити.
В процесі психічного розвитку людина поступово відкриває для себе Духовний світ. Космос (Духовний світ) закритий для «звичайних» людей для їхньої безпеки. Космос відкривається людині відповідно до її психічного (духовного) рівня. Одні люди відкривають себе для темних сил та духів стихій, а інші спілкуються із самим Богом. Тому людина запрограмована відкрити Космос для себе на піку своїх психічних можливостей. Цей вік, як правило, наступає у тридцять три роки. Трапляються випадки спонтанного «виходу» у Космос в результаті клінічної смерті, сильного стресу, радіації тощо. Результат стирання перегородок двох світів в такому разі буде залежати від духовного розвитку людини.
Абсолютно всі цивілізації були збудовані на релігіях. Релігія – це комплекс культу та філософії. Навіть комунізм, піфагорійська школа, анархізм – все це релігії. Релігія завжди була центром і віссю культури. Релігія – це ідея. Яку ж релігію сповідує сучасна Американська та Європейська цивілізації? Капіталізм. Далі, якщо є релігія, то є і напрямок розвитку, шлях еволюції. Задача природної релігії – допомогти людині психічно дозріти та відкрити їй шлях до Вищого Космосу. Будь-яка неприродна релігія ставить собі за мету – загальмувати психічний розвиток людини та відкрити їй шлях до Нижчого Космосу. В християнстві таке місце називають пекло. Розглянемо задачі капіталізму як релігії.
Перший етап. «Гальмування психіки».
Природні умови загалом позитивно впливають на психічний розвиток людини. Те саме можна сказати про натуральний одяг, натуральну їжу, «натуральні» стосунки як соціальні, так й інтимні. І навпаки, все штучне загалом негативно впливає на психічний розвиток людини. ГМО, штучний одяг, штучні органи, штучні матеріали, неприродні стосунки, а тепер і штучна реальність, і, можливо, у майбутньому – штучний розум.
Віртуальна реальність оточила людину, окупувала нашу свідомість. На вулиці – реклама, по телебаченню – реклама, серіали, фільми; онлайн-ігри, звичайні комп’ютерні ігри, наркоманія, бульварне чтиво тощо. Політика також штучна. Можливе заперечення: але ж все створене людиною – штучне! Ні, не погоджусь. Не можна поділяти всі явища на природні та штучні, називаючи природними ті, що створила природа, а штучними – ті, що створила людина. Людина являється елементом природи. І тому позбавляти її права робити природні речі не можна. Звісно, природа може творити лише природні речі. Але людина має в собі як частку добра (природності), так і частку зла (неприродності). Зло можна вважати штучним, неприроднім.
Отже людина творить як штучне (неприроднє), так і природнє. Наприклад, природніми творіннями людини є житло, соціальна держава (збудована на засадах соціальності), нові породи тварин та садові культури (що виведені природнім шляхом селекціонування), ліки на природній основі, природні релігії, філософії, наука тощо. Але є серед творінь рук людських є і неприродні (штучні) явища. Наприклад, ГМО, віруси, неприродні філософії та релігії, магія, деспотичні форми держави, анархічні рухи, тортури тощо.
Нині штучний світ отримав домінацію над природнім. Ми тікаємо від реальності у псевдореалізм. Старше покоління прикуте до телевізора, молодь пропадає у віртуальних іграшках та віртуальному спілкуванні, наркоманії. Найжахливіше те, що багатьом подобається штучний світ. В нього було вкладено стільки грошей, часу та енергії, що він тепер не може не подобатись. Людство підсадили на «наркотик». А для того, щоб людям не переставав подобатись цей наркотик, жреці капіталістичної релігії щоденно проповідують (рекламують) «штучне» життя, культ споживання, віртуальну реальність. Всі ці проекти капіталізму вміло зомбують населення, позбавляють часу, грошей та енергії. Людина позбавлена права на пристойну реальність, але вона має безліч можливостей для реалізації своїх фантазій у штучному світі.
На прикладі книги можна розглянути стан і напрямок розвитку культури. В майбутньому книги зникнуть як явище. Читання, яким би поверховим воно не було – все одно примушує людину робити зусилля. Перший крок – ідея книги. Найперші книжки мали на меті передати сакральні знання майбутнім поколінням. Книжки були зв’язком людини з Космосом. Далі виникли легендарні напівісторичні книги. Епоси поєднували в собі як ідею релігійних книжок, так і зберігали елементи історії. Далі виникають історичні, а згодом і суто художні твори. Я кажу про ті художні твори, що позбавлені як сакральних елементів, так й історичних. Лише у недалекому минулому (сучасних цивілізації) виник культурний рух, що взяв собі за гасло «мистецтво заради мистецтва!». Книга більше не є моральним вчителем, книга більше не дороговказ до Бога, книга більше не нагадує про звитяжні подвиги предків. Така книга позбавлена ідеї. Хоча ні, ідея присутня – капіталізм.
Другий крок – художність. В книгах, як і у мистецтві загалом, зникає поняття краси. Оспівується потворне, посереднє, безталанне. Тепер необов’язково знати на пристойному рівні мову, якою пишеш, використовувати епітети та порівняння. Навіть сюжет вже нікого не цікавить. Писати необхідно швидко, зрозуміло, тотерантно. Менше думок, більше дій. Книжки поступово перетворюються на журнали та комікси. Далі книжки замінять фільми, серіали, телебачення.
Третій крок – авторство. Автор зникає. Автор ховається під псевдонімом чи ніком. Авторство продається. Група авторів виступає під одним лейблом. А лейбл присвоюється капіталовласником. Так, і раніше існували псевдоніми та творчі артелі. Але сьогодні автор зникає безслідовно, назавжди. Це веде до знищення поняття відповідальності за результати своєї творчості. Сьогодні враховується лише рівень прибутку, але не враховується моральний вплив на читача. Політика капіталізму спрямована на розбещення та деградацію людини, виховання особливого типу людини – «мирного споживача». Цей останній – істота з рабською свідомістю, що захищає основи капіталізму, зомбований штучною реальністю, має низький рівень політичної культури, неосвічений та вузькоспеціалізований, соціально пасивний; йому притаманні відсутність художнього смаку, несприйняття суспільних ідеалів добра.
Другий етап. «Шлях до Пекла».
Наївні люди вважають, що мета капіталістичної системи полягає лише в збагаченні вузького кола осіб. Це лише півправди. Капіталізм – це релігія. Кожна релігія має свого Бога. Кожний Бог потребує жертв. Для християнина такою жертвою є альтруїстичне служіння народу (ідея соборності), допомога ближньому, реалізація принципів Любові у суспільному житті. Бог капіталізму вимагає людських жертв. Він вимагає виснаження людства шляхом неконтрольованого визиску, безмежного соціального розшарування та злиденності більшості, зневаги людської гідності, розбещення населення, неприроднього суспільного устрою. Але не це головне. Десертом для їхнього бога є душі (енергетичні тіла) людей. Саме тому процвітають сьогодні неорелігії, магія, сатанізм, росте рівень самогубств, розробляється «наукова» ідея штучного розуму, досліджуються антиматерія, психічна зброя, проводяться генетичні досліди, що спрямовані на зміну генокоду людини. Цей неповний перелік є чіткою системою, що спрямована на знищення природи людини. Християнству здавна визначають подібні дії як продажу душі дияволу. Суть цього процесу полягає у втраті людиною можливості керувати своїми енергетичними структурами.
Отже, кожна цивілізація має свою релігію. Капіталізм, як релігія, веде до знищення природи людини шляхом її духовної та біологічної деградації.

Ideosof

Share and Enjoy