Коли сьогодні йде мова про попередників українського соціал-націоналізму, про тих , хто заклав ідейний фундамент нашого руху, перш за все спливає ім’я Миколи Сціборського. Ім’я людини, яка ввела у ідейну та політичну площину, під назвою націократія, те що сьогодні набуло форми соціал-націоналізму. Творчий спадок Сціборського став основою ідеології організованого соціал-націоналізму та українською альтернативою нав’язуванню чужинських ідей.

Життєвий шлях Сціборського є прикладом для наслідування у плані поєднання Ідеї і Чину,боротьби у сфері ідеології та збройної боротьби з ворогами України. У вісімнадцять років він вступив до російської армії і під час Першої світової війни отримав за особистий героїзм три ордени і Георгіївський хрест. У 1917 році Сціборський очолив новостворену автономну українську частину. Після демобілізації вступив до військ Центральної Ради, служив у кінноті Армії УНР. З 1920 року — підполковник. Був ад’ютантом командира 1-го кінного Лубенського полку імені Максима Залізняка 1-ї бригади Окремої кінної дивізії. Брав участь в осінній кампанії Армії УНР. 21 листопада 1920 року у складі армії інтернований на території Польщі. У 1924 році закінчив курси Академії генерального штабу Армії УНР.
Безсумнівно, що свій військовий досвід і вишколеність Микола Сціборський вніс у практику ОУН. Розуміння цінності ідейного вишколу вояка стало розумінням необхідності високого ідеологічного рівня у рамках націоналістичного руху. Ця необхідність не втрачає своєї актуальності й сьогодні, коли самоціллю стає влада або «підпільна боротьба».
Будь-який визначний твір несе у собі відбиток характеру автора. В плеяді ідеологів українського націоналізму яскрава творча особистість Миколи Сціборського завжди виділялась. Коли Донцов ніс пафос боротьби, вогонь спалюючого ворогів фанатизму, а Юрій Липа рефлексував над глибинними пластами української ментальності, Сціборський вирізнявся найчіткішим баченням конкретних обрисів майбутньої Великої України. Як природжений державотворець він вимальовував у своїх працях устрій та економічні засади майбутнього життя, вклавши у них національний зміст. Одиницям дано охопити поглядом горизонти існування такого складного організму, як держава. Для написання ж такого документа, як Конституція це бачення необхідне. Українська земля народила принаймні двох таких людей — Пилипа Орлика та Миколу Сціборського.
Є мислителі, ідеї яких при народженні здаються актуальними, навіть стають модними. Проте, згодом безслідно щезають. Є такі, яких починають розуміти лише по смерті. Але найкращим свідченням якості та незгасності ідеї є її надчасовість , тобто можливість приміряти її до сучасності без відчуття ретроспективності або фантастичності. Таким є весь комплекс творів Сціборського і , перш за все, його головна праця — «Націократія». Безсумнівно актуальна в 1935 році, вона на часі й сьогодні. Сьогодні, коли ідеолог одних «націоналістів» ставить у один ряд Вождя і політичного пігмея-борця з націоналізмом, другі з піною біля рота патякають про переваги капіталізму, а треті стверджують, що якщо ти не борешся за диктатуру пролетаріату, то й називати себе націоналістом – зась. У цьому «театрі абсурду» сучасного українського політикуму ідеї Сціборського є для нас, соціал-націоналістів, чітким дороговказом! І їх втілення – нагальна необхідність сучасності!
Сьогодні велика кількість людей, в тому числі і недурних, потрапили в пастку дуалістичного світогляду, який визначає соціалізм та капіталізм єдино можливими економічними системами. Та тому, хто пропустив крізь себе націократичні ідеї неодмінно здадуться смішними потуги сучасних апологетів соціалізму і капіталізму, які щиро вважають себе націоналістами. Ніби сьогодні, для них написав Сціборський : «Приватна чи усуспільнена господарська власность сама по собі ще не є ознакою абсолютного добра чи зла. Це є тільки релятивні форми, яких зміст опреділюється пристосованістю до вимог часу, обставин і місця» (Проблєми господарської власности // На службі нації. — 1938.) Ось вона точка зору соціал-націоналіста. Все що є корисним для Нації і Держави приймається, все інше відкидається. Але, якщо ситуація зміниться і ефективність обраного шляху буде поставлено під сумнів не виключено, що те що було тимчасово відкинуте найде своє місце в інструментарії націократичної держави.
Не думаю, що варто подавати весь комплекс критики політико-економічних доктрин з націократичної точки зору. Зупинюсь на найбільш цікавих аспектах, які в черговий раз доводять сучасність думок Сціборського та пророче бачення ним майбуття.
Висловлюючи думку про взаємопов’я заність демократії та капіталізму, автор «Націократії» зазначає , що після того як демократія знаходить у капіталізмі «джерело своїх розвоєвих сил» капіталізм розпочинає використовувати демократію у своїх цілях. «Політична демократія, сподіваючись найти в капіталізмі союзника… ґрунтовно на цьому завелася. Бо капіталістична система шкереберть опрокидувала і уневажила ці ідеї, запроваджуючи в житті нерівність, безправність і антагонізми». Звичайно Сціборський бачив приклади західноєвропейських країн. Але у такому «ідеальному» (якщо тут можна використати слово «ідеальний»)вигляді, як у сучасній Україні подібну модель важко десь знайти. Під прикриттям солодких пісень про демократію, у нас розцвіла найбільш відверта форма капіталістичної олігархії. Отож, з точки зору соціал-націоналіста, будь-які «демократичні опозиції» є всього лиш черговою оновленою ширмою чужинсько- паразитарної олігархії, оскільки демократія невідворотно веде до олігархії.
Критикуючи соціалізм, Сціборський визнає його тимчасовий успіх, чітко відзначаючи розкладові тенденції, які після цього з’являються: «сама по собі спрощена, вульгарна концепція соціалізму при дотику з масами ще більш примітивізувалася, часто стаючи середняком їх деморалізації».
У аграрному питанні погляди Сціборського на соціалізм виділяються найбільш рельєфно: «в особі українського селянина маємо особливо яскравий вияв хліборобського індівідуалізму та приватно власницьких тенденцій […] Натомість в Московщині общинна форма землеволодіння зявляється домінуючою. Ці вияви не є випадкового характеру. Вони викликалися продукційними та природними умовами, які вплинули на ріжницю психологій московського та українського селянина»( монографія «Аграрна політика України» ).Увага до сільськогосподарської тематики у Сціборського недаремна. Він майже століття тому бачив майбутнє України як держави, у якій гармонійно поєднані аграрна та індустріальна складова. Земля, безсумнівно є найбільшим багатством Нації. І тому, ми українські соціал-націоналісти маємо, як і Сціборський приділити особливу увагу земельному питанню. Питання дефіциту харчів стоїть перед людством уже сьогодні. Не скористатись цим шансом для прориву на світовий ринок буде злочином перед майбутнім Нації і Раси.
Важливою складовою світогляду Миколи Сціборського ( складовою, яка стала наріжним каменем ідеології соціал-націоналізму) був імперіалізм. Великодержавництво, яке чітко оформилось у «Націократії» мало глибоке коріння у його попередніх ідеях . Зокрема, на «імперіалістичну мрію» Сціборського звернув увагу рецензент його дипломної праці «Аграрна політика українського націоналізму». У цій праці наш Великий Попередник проголошував необхідність «потужної експансії колоніального характеру на Близький Схід в імперіалістично-державних цілях». А тепер співставимо цю імперіалістичну тезу з назвою праці. Важко уявити на якій висоті була б зараз Українська націократична держава, маючи найродючіші у світі землі та маленьку країну-сателіта(наприклад, Кувейт) з купою нафтових свердловин. Давайте ж мислити масштабно, побратими-соціал-націоналісти, як мислив Сціборський!
Соціал-націоналізм, як необхідність поєднання національного та соціального векторів руху Сціборський вивів у формулі: «Націоналізм — це революція , спрямована не лише до обновлення національного життя, але й до радикальної зміни перестарілих і паразитичних соціально-економічних відносин». Тож будьмо гідними світлої пам’яті Духовного Батька Українського Соціал-Націоналізму!

Лесько Дмитро,

Керівник Відділу Інформаційної Безпеки СНА
( Науково-практична конференція «Спадщина Миколи Сціборського в контексті соціал-націоналізму»)

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus