“Народ України”, “багатонаціональний народ України”, “російськомовне населення”, “народи України”, “українці російського та єврейського походження”, “какая разница какой национальности человек”, “український народ – це не тільки українці”…

До яких тільки вивертів не вдаються вороги, аби позбавити Українців права на державну владу?! Навіть графу “національність” в паспорті скасували, щоб приховати колоніальний характер влади в Україні. Російські засоби масової інформації нав’язують нам думку про “общєє прaісхaждєніє” Українців та росіян, київські мас-медіа поширюють думку про “братерство” з російським народом. В той же час самих Українців вороги намагаються розділити на “західняків”, які буцім-то є ледь не поляками, та східняків, які ніби-то майже не відрізняються від росіян.

Повторюю: все це робиться для того, щоб довести неправомірність “претензій” Українців на свою Національну Державу. Логіка у ворогів така: якщо в Україні живе багато народів, то й держава повинна бути багатонаціональною, себто неукраїнською, точніше антиукраїнською – бо корінне населення відсторонене від влади. Чому ж таке можливе в Україні? Хто дозволив зайдам так нахабно порядкувати в Україні? Українці, яким віками прищеплювали комплекс неповноцінності.

Влада в Україні продовжує бути імперсько-російською, її закони дискримінують автохтонне населення, допомагають чужинцям утвердитися на нашій землі, надають всі політичні права навіть тим, хто активно бореться проти незалежності України.

“Демократична опозиція” не відстає від колоніальної влади в упаданні перед чужинцями. Комуністи орієнтовані на Росію, російський народ, російську національну меншину в Україні, ліберали – на США, Західну Європу, світове жидівство, на ту ж, врешті-решт, Росію.

Імперський дух проникнув навіть в організації, які звуть себе націоналістичними. Так, керівництво УНА стверджує, що Української Нації нема і теоретизує про творення Української Нації на поліетнічній основі, безцеремонно “зараховує” до Українців москалів й жидів, називає їх “українцями російського та єврейського походження”, веде наполегливу пропаганду панславізму, співпрацює з антиукраїнськими панславістськими організаціями.

Нація Українська була і є: це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Микола Міхновський, полковник Болбочан, холодноярці, Дмитро Донцов, герої Організації Українських Націоналістів та Української Повстанчої Армії, Зеновій Красівський, Василь Стус, Валентин Мороз, Олекса Тихий, Кузьма Досів, Панас Заливаха, Григорій Гребенюк, Володимир Стадниченко, Степан Хмара, Анатолій Щербатюк, Ліна Костенко, Іван Гончар, Іван Гнатюк, Ірина Калинець, Володимир Яворський, Ярослав Дашкевич, Василь Рубан, члени ДСУ та їхні діти… Ряд цей нескінченний…

“Теоретикам націотворення” слід затямити: Нація існує не поза нами, а в нас, не поза тобою, а в тобі. Не стояти поруч неї треба, скептичним поглядом оцінюючи її, а разом йти до свого національного “Я”. Нація допомагає, кожному з нас бути собою. Вона вивищує. Нація – це вищий рівень мого “Я”.

Знаємо, що у мільйонів Українців ослабнув інстинкт збереження Роду. До того ж, змішані шлюби набули масштабів стихійного лиха. У змішаних шлюбах, як правило, програє Українська сторона і Рід Український переривається. Але ще не пізно змінити ситуацію. Треба лише прийти до влади, взяти під контроль засоби масового впливу на свідомість людини. “Аби лише телеграф діяв, хто б ним не управляв – коритися будуть”, – писав А.Герцен.

Коли ДСУ прийде до влади, Українська пропаганда наголошуватиме на почутті етнічної, кровної спільноти як основи Української Держави. “Спільне походження Українців”, “спільна доля Українців” (як в минулому, так і в майбутньому), “порядкуючий авторитет батьків” – такі основні складники нової Української пропаганди.

Лев Ребет в “Теорії нації” писав: “Тугою мальовані спогади і асоціації мають велику об’єднуючу силу…”. Виходить, що трагічна доля Українців дає нам шанс. Але, щоб цей шанс був використаний, Українцям необхідно плекати “волю до Батьківщини”, волю нестримну, всепоборну, яка змітає на своєму шляху чуже, шкідливе, вороже.

Ми ніколи не відмовлялись і ніколи не відмовимось від обов’язків спадкоємців Етнічного Господаря України. Ідея Нації стане релігією Українців. Телеграф буде захоплений. Національний храм під назвою “УКРАЇНА” постане з руїн на грані тисячоліть!

Роман Коваль «Підстави Націократії», 1994 р.

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus