На сторінках Мережевого видання Рід Другий Великий Збір ОУН публікувався вже дуже давно. Публікувалися фотокопії. Але текстовий варіант був опублікований лише частково, уривками. Зараз Ви можете прочитати повний текстовий варіант постанови.

Другий Великий Збір ОУН розставляє крапки над «і» в багатьох дискусіях щодо ідеологічних позицій ОУН та підтверджує той факт, що організований соціал-націоналізм своїм корінням виходить  із ОУН.


Ідея Суверенної Соборної Української Держави стала в нашому столітті основою нового українського світогляду та нового політичного руху націоналістичного, що в вогні боротьби проти наїздників, оформився в окрему політичну організацію — в Організацію Укра­їнських Націоналістів.
Перші почини надати українському націона­лістичному рухові організованих форм сягають 1900 року, коли то Микола Міхновсьиий почав на Лівобережній Україні закладати перші націо­налістичні гуртки для боротьби за державно-політичне визволення України з під ярма царської Росії. Націоналістичні гуртки Міхновського були передвісниками організованної націоналістичної сили.
Основи для націоналістично-визвольної організації поклав після упадку Української Держави 1920 р. полк. Євген Коновалець, створивши й розбудувавши „Українську Військову Організацію» (УВО), а згодом, у 1929 р. на 1 Конгресі Українських Націоналістів-покликавши до життя ширшу організацію — Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
ОУН розширила простірно революційну акцію на всі українські землі та повела боротьбу проти всіх наїздників зокрема на Західньо Українських Землях. ОУН за поміччю широкої організаційної сітки вела всі масові та всі одиничні протипольські, а після упадку Польщі — проти— московські акції. Основні відмінності умовин революційної праці на східньо-українських землях не дали змоги досягти Організації того рода зовнішньо—політичних успіхів, які здобула ОУН в боротьбі з Польщею. Так само і на українських землях під румунською займанщиною головна увага Організацї була відведена справі творення й вкорінювання організаційної сітки. На Закарпатті ділом ОУН була боротьба за Українську Державу, акт проголошення Самостійності в 1939 р. й сама збройна оборона перед мадярськими наїздниками.
Визвольно-революційну боротьбу за визволення всіх українських земель і за зєднання їх в одну Соборну і Незалежну Державу вела ОУН, спираючись на власні сили українського народу та відкинувши в принципі орієнтацію на чужі сили, а зокрема на історичних ворогів України.
Наслідком того було, що на різних місцях широкої української землі І в різних роках нерівної боротьби обезброєного українського народу з перевагою різнонаціональних ворожих сил росло й кріпшало одне, незломне й невміруще бажання: здобути власним трудом владу на своїй землі.
За двадцять років визвольно-революційної боротьби українського націоналістичного підпілля ота свідомість стала власністю широких шарів українського народу. Чужинецьке панування в усій основі підтвердило правдивість націоналістичного твердження, що українцеві нема життя без власної держави: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш без неї».
Другий успіх нашої дотеперішньої революційної боротьби проти чотирьох держав—окупантів це зорганізування реальної людської сили готової і придатної до боротьби за цілі українського націоналізму. Серед успіхів і невдач революційної боротьби проти ворогів України, в ворожих тюрмах і партизанських лісах, по містах і селах України виростало, гартувалося й набирало бойового досвіду нове покоління українських націоналістів-революціонерів. Воно вийшло тепер на чоло визвольно-політичного руху цілого українського народу, як єдина політична Організація, що за всяких умовин незмінно несе свої бойові прапори.
Шлях боротьби і політичні напрямні революційно-визвольної акції для тих націоналістичних залог українського підпілля визначає найвища установа ОУН—Великий Збір ОУН.

Перший великий Збір відбувся в 1929 р. Він покликав до життя Організацію Українських Націоналістів на чолі з полк. Є. Коновальцсм і в своїх постановах означив загальні світоглядові заложення, політичні напрямні та устроєві форми ОУН.
Другий Великий Збір відбувся дванадцять років пізніше, в 1941 р. За той час ОУН стала поважним, а то й керівним чинником у визвольній боротьбі українського народу, перетривавши переможньо всі скажені заходи ворогів стерти Організацію з лиця землі.
Найтяжчим ударом, що його зазнала в тому часі Організація Українських Націоналістів була смерть Вождя ОУН, полк. Євгена Коновальця, з руки агента Москви в 1938 р. на передодні вирішних для України подій. Цей удар викликав глибоке потрясення та спричинив різні внутрішні ускладнення в ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив. У третю річницю смерти Вождя сили ОУН вже многократно більші, як за Його життя. На місце подяглих сотень стали тисячі.
Останні роки принесли основну зміну політичного положення українського народу й започаткували далекосяжні переміни на українських землях. Упадок польської держави й румунської окупації на Західніх і Південно-Західніх Українських Землях і включення їх у тимчасовий склад СССР та загорнення Закарпатської України Мадярщиною з одного боку, а з другого — європейська війна наполеонівського масштабу, нечувано швидка й далекосяжна зміна політичного обличчя цілого європейського континенту, а зокрема безпосередня близкість вирішних для долі України кінцевих днів війни — ось загально-політичні причини, що створили невідкладну потребу скликати II. Великий Збір ОУН, провірити дотеперешні політичні позиції Організації Українських Націоналістів, вирішити й устійнити напрямні визвольної політики в обличчі грядущих подій та достосувати методи й тактику боротьби до нової, зміненої політичної ситуації.
Внутрішньо-організаційні ускладнення й довготривалий етап тимчасовости, що повстав в Організації після смерти Вождя теж вимагали авторитетного й остаточного вирішення. Користуючись переходовим станом, що в Організації після морду Вождя не було легальної влади, деякі опортуністичні елементи «а спілку з одним польським провокатором захопили були владу в ОУН і проголосили ,,вождем» одного з своїх людей, інж. А. Мельника. Щоб цьому фактові надати сповидних форм легальности, скликали вони в 1939 р. зїзд, який незгідно з обовязуючим Устроєм назвали II. Великим Збором Українських Націоналістів і на тому зїзді затвердили факти ними доконані. Організації загрожувала небезпека опортунізації й розкладу. Покінчити з станом тимчасовості в Організації і з небезпекою розкладу в Організації було другим завданням ІІ. Великого Збору ОУН з 1941 р.
ІІ. Великий Збір ОУН з 1941. являється на шляху нашої боротьби започатковуванням нового етапу дороги до тих же самих найвищих і незмінних ідей українського націоналізму, що за
них боролись ми ввесь час. Другий етап боротьби не значить заперечення першого й перекреслення першого. Це дальший, конечний ступінь вперед. Без досвіду минулої боротьби вія не був би можливий. Нове політичне положення, відмінності умовин революційної праці й далекосяглі наслідки нашої роботи вимагають політичного дозброєння й найдоцільнішої тактики боротьби.
Під кутом отих вимог ІІ. Великий Збір ОУН виносить свої постанови.

ПРОГРАМОВІ ПОСТАНОВИ:
1. Організація Українських Націоналістів визнає, що:
Боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду. Всесторонний розріст, сила, здоровля й добробут українського народу—наша найвища ціль.
2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському на­родові свобідне життя й повний всесторонний розвиток усіх його сил.
3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український нарід свою державу.
4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя цілого українського народу.
Тому Організація Українських Націоналістів бореться:
1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.
2. За організацію Української Держави на основах: сильної влади, сильної національної армії й флоти та єдиної політичної організації провідного національного активу.
3. За планову організацію цілого господарського й суспільного життя в Українській Державі на таких основах:
а) рівність всіх українців у правах й обовязках супроти нації й держави,
б) поділ на різні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправиости всіх працюючих,
в) власником усеї землі й вод, підземних і наземних багатств, промислу й шляхів комунікації—є сам Український Нарід і його Держава,
г) українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб українському народові, вільна ініціатива, вільних людей; загальне й повне право власности на продукти своєї праці;
обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власности на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;
державна власність важкого промислу й транспорту;
вільна торгівля нижчих ступнів; законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;
інтенсивна розбудова всіх галузей народнього господарства, щоб воно стало основою могутности Української Держави; повязання в цілому житті—вільної, творчої ініціятиви, праці й власности громадян—з ініціятивою, плановістю, організованістю й контролею держави—в одну, нерозривну цилість.
д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств; за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчаючої на повне удержання працівника та його рідні, забезпечення здорових умовин праці у копальнях, фабриках, варстатах та вcіх місцях праці;
забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоровля й культури;
е) загальне й повне забезпечення на старість та у випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян,
ж) основою багацтва народу в першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти.
Тільки праця й її видайність є мірилом вертости кожної одиниці та основою її суспільного становища.
ОУН бореться:
4. За планову організацію українською державною владою народнього здоровля, розросту й тугости української раси шляхом:
а) загальної, обовязкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лічничих заведень для цілого загалу,
б) допомоги чисельним родинам,
в) опіки й охорони матерей й дітвори,
г) піднесення стану народнього відживлення, мешкання й рівня цілого життя,
д) плекання фізичного здоровля народу,
За організацію шкільництва на основі загального, безплатного образування для всеї української молоді й особливого виховання здібнішої дітвори;
За перевиховування цілого українського народу у дусі славних традицій української історії;
За усунення чужих розкладових впливів:
За новий героїчний зміст української культури.
6. За свободу сумління й релігійних культів непротивних моральній силі нації й інтересам Української Держави.
7. ОУН бореться проти комуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й капіталізму та проти всіх поглядів і струй що несуть ослаблення животних сил народу;
ОУН бореться за знищення неволі, за розвал московської тюрми народів за знищення цілої комуністичної системи, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх інших пережитків і пересудів.
8. ОУН бореться — за свободу всіх народів поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.
9. ОУН змагає — до зєдинення всіх Українців одному визвольному фронті Української Національної Революції та організує й творить політично-мілітарну визвольну силу, здібну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та кермувати нею.
10. ОУН іде в боротьбі за здійснення заповіту Великого Пророка України Тараса Шевченка, революційним шляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Великого, Хмельницького, Міхновського й Петлюри, ШЛЯХОМ боротьби за славу й велич Золотого Тризуба.

Політичні постанови.
1. Організація Українських Націоналістів бореться за Суверенну Соборну Українську Державу, за визволення поневолених Москвою народів Східньої Європи й Азії, за новий, справедливий лад на руїнах московської імперії, СССР. Організація Українських Націоналістів продовжуватиме всіми силами революційну боротьбу за визволення Українського Народу без огляду на всі територіяльно-політичні зміни, які зайшли б на терені Східньої Європи.
2. Єдиним шляхом до осягнення наших цілей є Українська Революція в московській імперії СССР в парі з визвольною боротьбою поневолених Москвою народів під гаслом: „Свобода народам і людині !»
3. Організація Українських Націоналістів стає на чолі тих українських революційних течій та співпрацює з тими революційними рухами поневолених Москвою народів і з тими державами, що змагають до повного розвалу СССР. Організація Українських Націоналістів визнав союзниками України всі держави та політичні угрупування й сили, що заінтересовані в розвалі СССР та в створенні ні від кого незалежної Суверенної Соборної Української Держави. Відношення ОУН до держав та політичних рухів перерішується їхнім протимосковським наставленням, а не більшою чи меншою політичною співзвучністю з українським націоналістичним рухом.
4. СССР це новітня форма московського імперіялізму, що доводить поневолені народи й країни до національного, культурного й економічного застою та руїни. Тільки державне усамостійнення поневолених Москвою народів Європи та Азії й свобідна співпраця між ними доведуть до всебічного розвитку.
5. Організація Українських Націоналістів бореться проти всіх родів московського імперіялізму, тому поборює всі ті протирежімні організації й рухи в СССР і поза СССР, що змагають до збереження московської імперії в якій небудь формі та до нового поневолення не—московських народів
6. Окупація Західньо-Українських Земель, Буковини й Бесарабії Москвою в р.р. 1939-40 та поширення панування Москви на територію прибалтійських народів (Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії й Білорусі скріплює проти-московські революційні сили в СССР.
7. Через окупацію Полісся, Волині, Галичини, Буковини й Бесарабії Москвою, національний актив тих земель включився в єдиний протимосковський фронт боротьби. Національно-свідомий, політично-вироблений, вільний від наслідків розкладової політики Москви актив Західньої України посилює революційні сили Наддніпрянщини. Майбутнє Західньої України звязане нерозлучно з національно-визвольним рухом усього Українського Народу. Тому ОУН поборює шкідливі для справи визволення думки, про можливість сепаратного вирішення долі Західньої України.
8. Основою нашої праці й боротьби в Україні та в цілому СССР є революційно-визвольна боротьба українського народу проти Москви за Суверенну Соборну Українську Державу та платформа спільної боротьби поневолених народів проти московського імперіалізму. При творенні єдиного протимосковського революційно-визвольного фронту боротьби рішає перш за все політична доцільність, а не світоглядові, ідеологічні й програмові різниці.
9. Організація Українських Націоналістів змагає до опанування своїми впливами цїлости суспільного життя. ОУН буде проводити свої ак­ції на всіх теренах, а у всіх клітинах та установах суспільного життя. Передумовою успіху нашої боротьби є тил члена-суспільного пробоевика, організатора.
10. Існуюче невдоволення і порожне наставлення народніх мас до режиму це сліпа стихійна сила, нездібна досягти ніяких політичних цілей. Велитенську ролю в нашій боротьбі відограла вона тільки тоді, коли Організація Українських Націоналістів опанує своїми політичними гаслами та включить в зорганізовану планову бо­ротьбу, яка єдина веде до остаточної перемоги. Тому завданням українських революціонерів та революціонерів Інших поневолених Москвою на­родів є зорганізувати суспільний актив у свідому своїх завдань зорганізовану революційну силу, ідо керуватиме боротьбою иародиіх мас, та у відповідний момент поведе їх до остаточної збройної розправи з наїздником.
11. Організація Українських Націоналістів бореться як проти московсько-большевицького державного капіталізму, так проти повороту ліберально-капіталістичного устрою.
Організація Українських Націоналістів бореться проти насильницької колгоспної системи, за знесення колгоспів, за те, щоб українські селяни самі зорганізували своє господарство й керували ним згідно з добром працюючих і цілого українського народу, за право приватного землеволодіння для селян в межах трудової норми, без права на спекуляцію землею. Відповідно до умовин, ОУН вестиме боротьбу на терені колгоспів також і під такими гаслами:
а) проти невільництва в колгоспах, проти економічного визиску колгоспників та проти большевицької системи оподатковування сільського господарства,
б) проти диктатури в колгоспах ставленників московсько-большевицької влади— комуністів та активістів,
в) за повну самоуправу та господарську свободу сільсько-господарських артілей,
г) за збільшення присадибних наділів і звільнення їх від податків. Організація Українських Націоналістів проти руйнування кол­госпів у час революційного зриву.
Підчас революційного зриву владу в колгоспах переберуть виборні революційні комітети. Перебудова більшовицької, невільничої господарки на вільну господарку українського народу буде відбуватися ступнево й планово так, як це допускатиме економічний й політичний інтерес української нації, про що дбатиме Українська Держава а не самовільними, нагальними метода­ми, які загрожували б руїною господарського життя.
1. В промислових осередках Організація Українських Націоналістів веде боротьбу під гаслами: за всебічну опіку держави над робітниками, за справедливу заробітну плату, за особисту свободу, робітника, за самоуправу робітників у вільних професійних союзах,
2. Масовий чинний наступ й остаточний збройний зудар українських народніх мас з наїздником є залежний від постановлення сильної політичної організації, стану ідейного й політичного опанування народніх мас провідним революційним активом, внутрішнього положення СССР та міжнародньої ситуації. Зрив народних мас до остаточної розправи з наїздниками прийде в моменті ослаблення й розхитаний режиму наростаючими революційними силами й самою боротьбою. Вступлення СССР у нову імперіалістичну війну приспішить цей момент. Тоді зросте в червоній армії значення змобілізованого українського елементу й інших поневолених Москвою народів. Рівночасно зросте питомий тягар тих робітників та селян, що остануться за своїми варстатами праці. Тоді то боротьба цивільного населення з режімом завдаватиме йому сильніші удари, ніж це можливо в мирний час. Устроєва та технічна анархія, що зросте в наслідок технічних та організаційних недостач транспорту в час перевозу мільйонових мобілізованих мас та матеріялів послабить можливість контролі й опанування населення московсько-большевицькою владою. Це вможливить нам розгорнутн широко нашу роботу. Потрясення викликане війною двигне населення проти послабленого московсько- большевицького державного апарату. Це доведе до масових виступів населення та війська проти московсько-большевицького режіму. Для Організації Українських Націоналістів, що посилюватиме й організуватиме цей розклад, настане час двигнути маси до остаточного збройного зудару з наїздником.
14. Комінтерн, компартії поодиноких країн поза СССР, та від нього залежні організації — це агентури московського імперіалізму. Тому ОУН включає противомуністичну акцію в рамки своєї протимосковської акції за границею.
11. Завданням українців СССР поза українськими етнографічними землями є організувати й посилювати боротьбу проти московського імперіялізму й режиму між тими народами й населенням, серед яких живуть, нав’язувати співпра­цю з ними та допомагати їм.
12. ОУН поборює акції тих польських угрупувань, що змагають до відновлення польської окупації українських земель. Ліквідація проти- українських акцій з боку поляків є передумовою унормування взаємин між українською й польською націями.
13. Жиди в СССР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та авангардом московського імперіалізму в Україні. Протижидівські настрої українських мас використовує московсько-большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організація Українських Націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва це головний ворог.
18. Українські опортуністичні партії в час визвольних змагань України виявили повну нездарність керувати справами боротьби українського народу та Українською Державою. Події останніх 20 рр. виказали шкідницьку ролю опортуністичних акцій в нашій боротьбі та довели їх до повного політичного банкроцтва. ОУН поборює всі опортуністичні течії в СССР, які не йдуть на повний розрив з Москвою, а надіються на частинні уступки зо строни Москви та стоять на становищі постепенної перебудови СССР шляхом еволюційних змін. Організація Українських Націоналістів поборює всі опортуністичні партії та емігрантські групи, зокрема дрібно-міщанську групу попутчиків націоналізму А. Мельника, гетьманців, УНР, есерів, есдеків, ундистів, ФНЄ, радикалів, клерикалів і всіх інших, що розбивають одноцілий фронт боротьби українського народу та узалежнюють українську справу виключно від зовнішніх т. зв. сприятливих умовин.
19. Організація Українських Націоналістів змагає до приєднання української еміграції для нашої боротьби та обєднання її поза розкладовими впливами українських опортуністичних груп.
20. Організація Українських Націоналістів на Західних Окраїнах Українських Земель змагає за скріплення українського характеру тих земель засобами залежними від умовин і політичної доцільності та прилучення їх до Української Держави, а не польських земель.
21. У Закарпатській Україні ОУН змагає до розбудови політичної сили Українського Народу та до прилучення Закарпаття до Української Держави.

Війскові постанови.
1. Для здійснення своїх цілей ОУН організує і вишколює власну військову силу.
2. Завданням військової сили ОУН є:
а) зорганізувати й перевести збройну боротьбу ОУН за перемогу Української Національної Революції й здобуття Української Незалежної Держави,
б) бути пробоєвою силою й опорою ОУН у цілій її боротьбі,
в) бути ядром Української Армії в Українській Державі.
3. В часі політичного поневолення ОУН організує при допомозі Військового Штабу ОУН на всіх Українських Землях і закордоном війсь­кові осередки, виховує й школить військових провідняків-організаторів та військових фахівців, організує іі школить військові кадри, кермує й координує цілістю військової роботи та опрацьовує воєнні плани, узгляднюючи кожночасне політичне положення.
При допомозі тих же осередків і кадрів впливає на прилюдну українську опінію, пропа­гує серед неї військову думку, організує само­навчальні військові курси і т. п.
4. Завданням Військового Штабу й війсь­кових осередків ОУН у часі зриву є зорганізу­вати збройну силу Революції та керувати війсь­ковими акціями на Землях.
5. У збройному зриві ОУН організує й веде до боротьби всіх українців без огляду на їх по­літичні переконання.
6. Українська Армія змагатиме до виховання вояка-громадянина. Прищіплювання йому за час цілої військової служби й позавійськового виховання—почуття соборности, великого призначення, відповідальности, героїзму й посвяти впарі з залізною дисципліною й твердим вояць­ким вишколом—злучить українців усіх Земель в один національний моноліт.
7. Українська воєнна доктрина опираючись на аналізі духових прикмет українця, історичній традиції, геополітичних умовинах України та узгляднюючи модерні воєнні засоби, має дати Українській Армії своєрідну українську стратегію й організацію, що в свою чергу дадуть змогу як найкраще й найдоцільніше використати всю си­лову натугу Української Нації.
8. Весь порив великих ідей українського націоналізму та вся сила динаміки Української Революції знайде своє втілення в українській революційній армії, яка повстане в боротьбі ці­лого озброєного народу, дасть йому силу й пе­ремогу та понесе ідеї Української Революції, — свободи народів,—поза межі Рідної Землі.

Вишкільно-виховні напрямні.
І. Сила Організації, а слід за тим успішне сповнення її завдань, залежить у прямім відношенні від вартости її членів, що мусять бути рівночасно борцями й організаторами визволення та державного будівництва.
2. Виходячи з того заложення, ОУН ставила зусильно в минулому виховання й вишкіл у своїх рядах, що дав у висліді вироблені кадри провідників.
3. В умовинах сьогоднішньої зміненої ДІЙСНОСТи усі організаційні клітини мусять перевести основний вишкіл свойого членства, виховуючи повний тип суспільно-політичного активіста.
При тому треба звернути увагу, щоб у вишколі вдержати рівновагу між боево-революційним виробленням й агресивністю, що ціхуе борця, та суспільно-політичним й державно-творчим вишколом конечним для організації громадсько-політичного життя.
4. Для належного поставлення вишколу конечним є створення центрального осередка вишколу, якого завданням буде опрацьовувати засадничу проблематику, приготовляти вишкільний матеріял, вишколювати інструкторів, улазжувати курси та кермувати цілістю вишкільної праці ОУН, впровадити в цілій ОУН плановий одноцілий й систематичний вишкіл усього член­ства .
5. Змістом вишколу мусить бути в першу чергу світоглядове оформлення й образування, політичне вироблення й знання (спеціально со­вітської дійсности) та суспільно організаційний вишкіл усіх членів.
6. У підставовому членському вишколі яв­ляється конечним у одноцільнити й усистематизувати вишкільний матеріял у виді точно означених ступнів.
7. Підкреслюючи потребу вишколу, не слід занедбувати справи готовости, якої ніколи не може бути забагато. Зокрема тепер, коли ОУН стоїть перед новим можливо вирішним змагом,— вона буде найважнішим чинником успіху. Запорукою цього є належне поставлення виховання.
8. Виховання є вислідком змагань нашого середовища. Тому живий приклад, безпосередній вплив, будуюча атмосфера всіх організаційних звязків, а також тиснення творчої думки провідних кадрів є конечним засобом виховання, яке мусить відбуватися лише в праці й боротьбі.
9. Лише повне розгорнення перспектив нашої боротьби, ясне й життєве означення цілей, метод та гієрархії завдань дасть змогу членам включити ріст власної особовости й характеру в ставання ОУН, яка, як еманація українського середовища, є рівночасно ставанням України.
Лише віра у вище покликання Організації й її членів спонукає ставити до себе високі високі вимоги та сповняти намічені завдання.

ПРОПАГАНДИВНІ НАПРЯМНІ.
І. Загальні означення.
1. Основним завданням нашої пропаганди є поширити серед найширших мас Українського Народу Ідеї та політичну програму Українського Націоналізму змобілізувати їх до боротьби за ідеї Української Революції, дати відпір ворожій пропаганді, явному й замаскованому наступові ворожої політики, та приєднати до проти-московської боротьби також позаукраїнські сили.
2. Розгорнення інтенсивної пропангандивної роботи є одним з найважніших завдань Організації в сучасному стані її боротьби. Цілість пропагандивної роботи мусить бути зцентралізована
і узалежнена від політичної тактики Організації.
3. Наша пропаганда, її зміст, методи, тактика й організація ділиться на відділи:
а) пропаганда протибольшевицька для Українців в Україні і у цілому СССР,
б) пропаганда для українців поза московською займаншиною,
в) пропаганда для поневолених і загрожених Москвою народів.
г) закордонна пропаганда для чужинців.
4. Зосереджувати головну увагу, в пропаганді на справах для визвольної боротьби найважніших, а не розпорошувати її надмірно на різнородних ділянках І людських середовищах, що для справ визвольної боротьби мають значення другорядне.
II. Протимосковська пропаганда для українців.
1. Основним завданням української революційної пропаганди є поширити Ідеї українського націоналізму серед найширших мас Українського Народу в Україні І всюди, де живуть українці, та зібрати довкола політичної програми Української Національної Революції ввесь актив.
2. Негативне наставлення українських мас проти большевицького режиму зміцнити моментом ворожого наставлення проти Москви Та дати їм позитивну програму національного визволення. Розкладова протирежимна пропаганда має для справи нашої революції повну вартість остільки оскільки вона йде в парі з пропагандою наших позитивних гасел.
3. Протиділаючи всім місцевим партикуляризмам й загумінковості, скріпляти свідомість, що тільки від долі Києва залежить доля всіх українських земель.
4. Виказати найширшим кругам населення слабість кремлівського режиму Й можливість його повалення та ВИЗВОЛИТИ ЇХ Із психози страху, розбуджуючи віру у власну силу народу.
Опановуючи всі українські середовища, наша пропаганда мусить звернути особливу увагу на молодь в червоній армії й робітництво з огляду на їх ролю й вагу в революційній боротьбі.
Для поневолених Москвою народів.
Наша пропаганда для поневолених Москвою народів крім протирежимиого фронту мусить рівно сильно звертатись проти панування Москви, взагалі за національну свідомість кожного народу, за право кожного народу бути суверенним власником своєї землі й керівником своєї долі. Виказуючи спільність інтересів поневолених Москвою народів з Україною в одному фронті боротьби.
В. Для всього населення московської тюрми народів.
Тереном діяння української революційної пропаганди є дальше ціла московська імперія в кожночасних її межах. Серед усіх москалів, обмоскомлених елементів поневолених кадрів та комуністичних низів наша пропаганда звертається передусім проти режіму, виказуючи брак політичної й особистої свободи, економічний та соціальний гнет, переслідування релігії, шікідливість імпріалізіму, облуду інтернаціоналізму, забріханість цілого режіму та панування кремлівської кліки над партією, партії й її прихвостнів нач мільйонами громадян. У загальному звертати особливу увагу на червону армію й більші промислові осередки.
III. Пропаганда поза московською займанщиною.
І. Пропаганда ОУН поза моськовською займанщиною мусить бути тісно й нерозривно звязана з цілістю визвольної боротби, яку веде ОУН на українських землях під московською займанщиною.
2. Мобілізувати всі здорові елементи української суспільности довкола боротьби з наїзником і до всесторонньої допомоги нашій револю­ційні боротьбі в Україні під ворожими займан- щинами. Пропагувати як одиноку визвольну концепцію у противагу нереальний надіям на самочинний розвал большевизму — творення української політичної й мілітарної сили передовсім на Українських Землях.
3. Мобілізувати еміграційні елементи інших поневолених Москвою народів до спільної боротьби зо спільним ворогом—Москвою.
4. Здобувати в громадянській опінії народів загрожених московським імперіалізмом та в опінії чужинецьких кругів взагалі прихильність для української революції й виказувати спільність інтересів з нашою боротьбою.
5. Протидіючи большевицькій пропаганді, демаскувати насильницький експлуататорський, антикультурний, протипоступовий, реакційний характер московського імперіалізму взагалі, а большевизму, як його сучасного воплочення, зокрема між українцями, еміграіжю інших поневолених МОсквою народів і чужинцями.
6. Демаскувати невірну й тенденційну пропаганду польську, мадярську й іншу ворожу українській справі. Поборювати українські нереволюційні, опортуністичні, масонські організації, групи й течії, розкривати їх шкідницьку роботу та демаскувати їх всюди, де вони появляться.
7. Демаскувати всі ті групи й течії, які хоч виступають проти сьогоднішнього большевицького режиму, але є в дійсності замаскованими московськими імперіалістами й як такі є ворогами визволення України та поневолених Москвою народів.
8. Головну увагу мусить звернути наша пропаганда на опанування молоді й робітничих осередків.
10. Завданням пропаганди в Закарпатській Україні є: загально-освідомлююча праця, політична пропаганда проти мадярського й московського окупанта, та ширення ідей й кличів (зокрема соборницьких).
IV. Окремі постанови.
Зовнішні форми, вживані в Організації не були до цього часу узгіднені в однородний і в обовязуючий спосіб. Вводиться в цьму напрямі деякі точніші устійнення й зміни відносно зовнішніх символів та організаційного привіту.
Організацію обовязує тільки загально-національний Тризуб Володимира Великого у формі введеній Центральною Ралою. Касується звичай вживати тризуба з мечем як відзнаки Організації.
1. ОУН уживає свойого окремого організаційного прапору чорної і червоної краски. Уклад й обовязуючі пропорції будуть ухвалені окремою комісією.
2. Організаційний привіт має форму піднесення випростуваної правої руки в право-скіс вище висоти вершка голови. Обовязуючі слова повного привіту: „Слава Україні» відповідь— „Героям слава». Допускається скорочення привіту „Слава» — „Слава».
3. Обовязуючі організаційні свята є: Свято Собориості 22-го січня. Свято Героїв Революції дня 23 травня, і День Боротьби 31 серпня. Всі інші річниці обходжені членами Організації є памятковими днями, що не мають загально — обовязуючого значення на всіх теренах і для всіх членів.

Постанови в справі диверсії Інж. А. Мельника.
ІІ. Великий Збір Організації Українських Націоналістів, розглянувши діяльність Організації Українських Націоналістів від хвилини смерти сл. п. Вождя Євгена Коновальця це є від 1938 р. аж до II. Великого Збору Організації Українських Націоналістів, це є до 1941 р. стверджує наступне:
1. Фактична керма ОУН закордоном опинилася по смерти сл. п. полковника Євгена Коновальця в руках людей, які діяли на шкоду ОУН.
2. Участь шкідників у кермуванні справами ОУН була загрозою для Українського Націоналістичного Руху.
3. Обовязком відповідального за долю ОУН активу Організації було перевести уздоровлення відносин у закордонних керівних кругах ОУН.
4. Полковник Андрій Мельник не виявив ні зрозуміння, ні доброї волі для переведення без зовнішних потрясень уздоровлення відносин У закордонних керівних кругах ОУН і співпраця організаційного активу з полковником Андрієм Мельником не могла для ОУН принести жодної користи.
5. Полковник Андрій Мельник виявив повну нездібність кермувати революційним рухом.
6. Полковник Андрій Мельник виступав проти здорових починів активу ОУН, став явно по стороні зрадників і шкідників Організації, та очолював їх шкідницьку роботу.
7. Акція полковника Андрія Мельника й його товаришів є диверсіею проти ОУН, та змагає розбити одноцілий визвольний фронт Українського Народу.
8. Покликання Вужчим Проводом Українських Націоналістів полковника Андрія Мельника на Голову ПУН, який прилюдно проголосив дня 14 жовтня 1938 р. Ярослав Барановський, не має ніякого законного опертя в правному порядку ОУН і тому воно не може мати для ОУН обовязуючої сили.
9. Полковник Андрій Мельник опинився на чолі ОУН у нелегальний спосіб, всупереч виразним приписам Устрою ОУН, які правом покликування Голови ПУН наділюють одиноко й виключно Збір Українських Націоналістів а не Вужчий Провід Українських Націоналістів.
10. Зїзд Українських Націоналістів, що відбувся 27.VIII. 1939 р. не відповідав вимогам приписів Устрою ОУН про ЗУН, цього зїзду не скликано в формальний спосіб і в ньому не брала участи передбачена Устроєм ОУН приписана кількість управлених членів ЗУН.
11. Постанови Зїзду Українських Націоналістів з дня 27. V. 1939, винесені в характері постанов ЗУН, та всі акти, довершені полковником Андрієм Мельником у характері Голови ПУН є протизаконні та позбавлені правних наслідків.
12. Сл. п. полковник Євген Коновалець не оставив завіщання відносно покликання свойого наслідника в особі полковника Андрія Мельника.
13. Твердження Омеляна Сеника, що сл. п. полковник Євген Коновалець оставив завіщання про свойого наслідника, є видумкою Омеляна Сеника й Ярослава Барановського в цілі створення в ОУН такої ситуації, яка звпевнювала б Сеникові й Барановському захоплення та закріплення за ними рішаючої позиції в ОУН.
14. Згідно з постановами Устрою ОУН Провід Українських Націоналістів творив Голова як рішаючий чинник разом з рештою членів ПУН, яким прислуговував лише дорадчий голос, супроти чого ПУН з хвилиною смерти Покійного Вождя перестав законно існувати.
15. Вихідною формально-правною точкою до уздоровлении відносин у закордонних керівних кругах ОУН являється правний стан, що заіснував у хвилині смерти Покійного Вождя, то є дня 23 травня 1938 р.
13. Одиноким правильним шляхом до уздоровлення відносин було усунення всіх деструктивних чинників із закордонних керівних постів ОУН.
17. Акт з 10.11.1940, яким покликано до життя Революційний Провід ОУН, був історичною конечністю в розвитку Українського Націоналістичного Руху, яку актив ОУН виконав згідно з інтересами ОУН і волею членських кадрів.
II. ВЗОУН стверджує, що полковник Андрій Мельник потуряв зраді в проводі Українських Націоналістів, діяв на шкоду ОУН й української справи. ІІ. ВЗОУН виключає тому полковника Андрія Мельника із членів Організації Українських Націоналістів.
Виключенню підлягають рівно усі ті члени Організації, що після проголошення постанов II. ВЗОУН братимуть участь в акції Андрія Мельника проти ОУН.
ІІ. ВЗОУН взиває полковника Андрія Мельника заперестати розгортати яку небудь акцію під назвою ОУН. Кожну таку акцію ОУН поборюватиме як диверсію.
III. ОУН закликає всіх націоналістів, яких група Мельника втягнула в диверсію проти ОУН зірати з нею та підпорядкуватися проводові ОУН та стати в карні ряди революційно-визвольного руху ОУН під проводом Степана Бандери.

Устрій Організації Українських Націоналістів
I. Члени
1. Членом Організації Українських Націоналістів може стати кожен українець, що при відбуванні вимаганої проби, що скінчив 21 рік життя, який як кандидат пройшов вимаганий вишкіл, виказав вимагані прикмети характеру, націоналістичний світогляд та політичне вироблення. В окремих випадках в члени організації можуть бути прийняті особи молодші за 21 рік життя.
Новоприйнятий член ОУН складає присягу, зміст якої й форму визначає окремий правильник.
У члени ОУН приймають компетентні для цього організаційні чинники.
2. Обовязком кожного члена ОУН є боротися за здійснення цілей Організації, виконувати накази Проводу та брати на себе в міру здібностей відповідальність за працю, що навіть у найвищих провідних постах у ієрархії ОУН.
3. Членство в ОУН є досмертне. Член ОУН може бути виключений з Організації, або звільненений на власне бажання, тільки організаційним шляхом.
4. За невиконання обовязків безпосередні провідники потягають свої підчинених до дисциплінарної відповідальности в спосіб визначений окремим правильником.
5. Пропускається з конспіративних причин.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА БУДОВА.
Пропускається з конспіративних причин.
4. Працею організаційних одиницю керують
1. провідники назначувані й звільнювані провідниками організаційних одиниць вищого ступня.
2. Пропускаєтсья з конспіративних причин.
ІІІ. Великий збір Організації Українських Націоналістів.
1. Джерелом влади Організації Українських Націоналісті і її верховною владою є Великий Збір Організації Українських Націоналістів.
2. Пропускається з конспіративних причин.
3. Мандати членів ВЗОУН в титулу їх організацційних постів тривають продовж виконування їх урядів.
4. Звичайний ВЗОУН скликає найменше раз на пять літ Провідник ОУН, а надзвичайний Велика Рада ОУН.
5. Скликаний орган провідомляє членів ВЗОУН про речинець і програму нарад ВЗОУН, що найменше на один місяць перед початком сесії і ВЗОУН. Він Відкриває ВЗОУН і проводить вибір президії ВЗОУН.
6. Великий Збір ОУН.
а) ухвалює основні закони ОУН та її програму,
б) усталює напрямні діяльности ОУН,
в) вибирає Провідника ОУН, Генерального Суддю ОУН й Головного Контрольного ОУН,
г) пропускається з конспіративних причин,
д) розглядає звіт з діяльности Провідника ОУН, Головної Ради ОУН, Генерального Судді ОУН і головного Контрольного ОУН.
7. Провідник ОУН, Генеральний Суддя й Головний Контрольний складають присягу перед Великим Збором ОУН на руки Голови ВЗОУН.
8. ВЗОУН виносить свої рішення у формі постанов, напрямних і побажань.
9. ВЗОУН вриймає свої рішення звичайною більшістю голосів у приявності, що найменше половини законного числа членів ВЗОУН.
ВЗОУН ухвалює основні закони, програму ОУН і напрямні діяльности та вибирає Провідника ОУН, Генерального Суддю ОУН і Головного Контрольного ОУН у присутності що найменше половини законного числа членів ВЗОУН і більшістю 2/3 голосів. — Пропускається з конспіративних причин.
. 10. Пропускається з конспіративних причин.
Організацію праць і рішень ВЗОУН уста­лює скликуючий орган так, щоб уможливити ви­явлення волі як найбільшій кількості членів ВЗОУН,
11. Пропускасться з конспіративних причин.
IV. Провід Організації Українських Націоналістів.
1. Діяльністю Організації Українських На­ціоналістів кермуе Провідник Організації Україн­ських Націоналістів. Він відповідає перед Великим Збором Організації Українських Націоналістів.
2. Помічним і виконним органом Провідни­ка є Провід Організації Українських Націона­лістів.
3. Пропускається з конспіративних причин.
4. Членів Проводу покликне й звільнює Провідник ОУН, усталюючи відповідно до потреб іх число й їх компетенції.
5. Члени Приводу відповідають за свою діяльність перед Провідником ОУН.
6. Провідникові ОУН прислуговує право дарування й злагіднювання кари.

Провідник має право ухиляти присуд суду, але тільки раз в одній справі.
7. Провідник ОУН принаймні раз до року складає перед Великою Радою ОУН звідомлення про працю Проводу. —
V.Велика Рада.
Організації Українських Націоналістів.

1. Пропускається з конспіративних причин.
2. Велика Рада діє в часі між двома черговими ВЗОУНами.
3. Пропускається з конспіративних причин.
4. Члени Великої Ради виконують свої права й обовязки особисто.
5. Велика Рада ОУН:
а) вислухує звідомлення Провідника,
б) видає свою опінію в предложених їй провідником справах,
в) має право предкладити напрмні праці,
г) у випадках, коли Провідник не може виконувати своєї влади, назначує тимчасового Провідника. У випадку смерти Провідника Велика Рада є зобовязана в найблищому часі скликати ВЗОУН для вибору нового Провідника.
г) у випадку коли Генеральний Суддя або Головний Контрольний не може виконувати своїх обовязків, назначує до чергового ВЗОУН-у х наступників,
д) має право скликати ВЗОУН,
е) представляє Провідникові особи для покликання на ВЗОУН,
є) затверджує правильники,
ж) вислухує звідомлення Головного Контрольного.
6. Перше засідання Великої Ради скликає найстарший віком член Великої Ради ОУН.
7. Великою Радою керує Голова вибраий звийню більшістю голосів, який скликає її за відомом Провідника не рідше як раз на пів року.
8. Велика Рада виносить свої рішення більшістю голосів у приявності принаймні половини законного числа членів Великої Ради.
До правосильного рішення великої Ради відносно скликання ВЗОУН треба згоди що найменше половини усіх членів Великої Ради.
9. Члени Проводу ОУН можуть бути членами Великої Ради.
10. Члени Проводу мають право участи вй забирання слова в засіданнях Великої Ради.

VI Генеральний Суддя Організації Українських Націоналістів.
1. До Генерального Судді належить зберігання основних законів, націоналістичної моралі та вимір справедливости я Організації Україн- ских Націоналістів.
2. Пропускаються з конспіративних причин.
3. Генеральний Суддя покликує Головний Трябунал Організації Українських Націоналістів, встановлює його правильник, який затверджує Велика Рада.
4. Рішення Головного Трибуналу ОУН підлягають затвердженню Генерального Судді ОУН.
VII. Головний Контрольний
Організації Українських Націоналістів.
1. Нагляд над фінансово-господарськими спра­вами Організації Українських Націоналістів належить до Головного Контрольного, який має право кожночасного вгляду в господарські справи Організації.
2. Пропускається з конспіративних причин.
3. Головний Контрольний є обовязаний принаймні раз у рік зложити перед Великою Радою звіт зо своєї діяльности.
ПРИСЯГА ПРОВІДНИКА
Організації Українських Націоналістів.
Присягаю Україні, що як Провідник Організації Українських Націоналістів буду боротись за Суверенну Соборну Українську Державу всіма своїми силами буду здійсняти ідеї Української Революції, що дають силу й непоборність Українській Нації, та вестиму Організацію Українських Націоналістів так, як цього вимагатиме добро України.

Покликання Властей Організації Українських Націоналістів й окремі рішення.
І. II. Великий Збір Організації Українських Націоналістів відбувся в першому чвертьрічні 1941 року на правній основі:
а) устрою ОУН з і929 року (розділ VII)
б) постанови Революційного Проводу ОУН про скликання II. Великого Збору ОУН з дня 30 серпня 1940 р.
в) постанови Революційного Проводу ОУН про створення Головної Комісії Великого Збору ОУН з дня 1. лютня 1941 р.
г) постанови Головної Комісії великого Збору ОУН 1941 р. зложеної з управнених членів Збору-відпоручників земель (країв) і теренів у числі 36 про форму відбуття ІІ. Великого Збору ОУН, приявних на II. Великому Зборі було 68 (у цьому 16 з українських земель під московською займанщиною.)
Проєкти ухвали Великого Збору ОУН опра­цьовували Ділові Комісії.
Це були: 1) політична Комісія з секціями загальної та зовнішної політики. 2) ідеологічно- програмова Комісія, 3) організаційна комісія зі секціями устроєною, справ диверсії інж. Андрія Мельника й двома спеціяльними. 4) військова комісія, 5) пропагандивна Комісія з секціями політичної і національно-культурної пропаганди, 6) виховно-вишкільна комісія.
2. ІІ Великий Збір ОУН, принявши від Провідника Революційного Проводу Степана Бандери звіт з діяльности Революційного Проводу, виніс наступні рішення:
ІІ. Великий Збір Організації Українських Націоналістів розглянув відносини, що панували в Організації Українських Націоналістів від хвилини сметри сл. п. Вождя полковника Євгена Коновальця по сьогоднішній день, І на ції підставі стведжує наступне:
І. Акт Організації Українських Націоналістів з дня 10.11.1940 р., яким покликано до життя Революційний Провід ОУН, був одинокою правильною розвязкою тої ситуації.
2. ІІ. Великий Збір Організації Українських Націоналістів одобрює діяльність Революційного Проводу Організації Українських Націоналістів від для 10.11.1940 р. по сьогоднішний день у цілій основі.
3. ІІ. Великий Збір ОУН вибирає одноголосно Провідником Організації Українських Націоналістів СТЕПАНА БАНДЕРУ.
ІІ. Великий Збір ОУН вибрав теж Генерального Суддю й Головного Контрольного та покликав відповідне число членів Великої Ради Організації Українських Націоналістів.
При кінці нарад нововибраний Провідник зложив перед Великим Збором ОУН свлю присягу. Присягу зложили теж інші нововибрані.
4. ІІ. Великий Збір Організації Укрїнських Націоналістів одержав з нагоди свого відкриття привіт від революційно-визвольних організацій поневолений Моквою народів.
Від ІІ. Великого Збору були вислані такі привіти: Диотрові Донцову, революційно-визвольним організаціям поневолених Москвою народів, американським організаціям ОДВУ та УНО. далекосхідній Січі, пані Ользі Коновалець, дружині сл. п. Головного Отамана Симона Петлюри — Українським націоналістам — революціонерам у московській займанщині, членам Організації націоналістам-революціонерам Закарпаття, родинам поляглих Революціонерів у боротьбі з наїздниками.
ПРЕЗИДІЯ
ІІ. ВЕЛИКОГО ЗБОРУ ОРГАНІЗАЦІЇ
УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
Постій, у квітні 1941.


УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ !

В УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКА ВЛАДА!
СВОБОДА НАРОДАМ! СВОБОДА ЛЮДИНІ!
КОМУНА — ВОРОГ НАРОДУ!
КІНЕЦЬ КОЛГОСПАМ І КРІПАЦТВУ!
З БОЛЬШЕВИКАМИ ПО-БОЛЬШЕВИЦЬКИ!

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus