Утопія. Людьми керує утопія. Класичний Острів Утопія є таким собі маленьким світом, яким його хтось хоче бачити. Кожна людина зараз будує свою утопію. Люди намагаються відрізати себе від світу, обмежуючи свій світ друзями, близькими, сім’єю, а то й лише собою. Їх економічно зв’язує із іншим світом продуктовий магазин, політично телебачення і Інтернет. Сюжети про бойові дії на Близькому Сході вони сприймають із тими ж емоціями, що і старі американські бойовики не найкращого ґатунку.
Жителі утопій шкодують, що не можуть відрізатися від зовнішнього світу зовсім. Їм не подобається коли у їх світ хтось втручається, проте цього не уникнеш. Утопіст може зачинитися у квартирі, закрити всі вікна і двері, відімкнути телефони, телебачення, радіо, Інтернет, але його всерівно дістануть. Ні держави ні люди не можуть відділитися від решти світу. Ізоляціоністична Швейцарія, яку ставлять в приклад, має одну із найкращих армій світу. Хто хоче сховатися на реальному безлюдному острові і жити як Робінзон Крузо хай по частіше дивиться у верх і махає рукою. Користувачі google-map будуть їм вдячні. Куди тікати? У Космос? Враховуючи технології, то лише у далекому майбутньому разом із всім людством.
Подорожчали компослуги удвічі? Це нещастя вони переживуть. Тим паче можна дядька у телевізорі поматюкати, а згодом навіть і похвалити, бо він перед цим обіцяв, що буде ще гірше. «Вам стало жити гірше? Подякуйте, що ще можете жити. Вам стало жити краще? Тоді Ви — злочинець». Утопіст дивиться у телевізор і бачить ЇЇ. Богиню Утопії – Утопічну Статистику. Для утопістів вона зовсім не така як у звичайному світі із сухими цифрами. Вона тут інакша… Чи знаєте Ви, що депутати парламенту разом із багатодітними матерями щороку отримують мільйони на кожного? Зеки і олігархи в загальній складності з’їдають десятки кілограм чорної ікри щомісяця. Кількість злочинів вчинених українцями стосовно чужинців «лякає зростанням расизму і ксенофобії», а кількість злочинів вчинених чужинцями по відношенню до українців немає значення, бо «злочинці не мають національності».
Утопісти тікають від тої хвилі реальності, що на них наступає. І втримаються на ногах лише ті особи, що біжать їй назустріч. Ці особи творитимуть історію.
Більшість не прокидається. Вона стає на сторону переможців. Існують спільноти і існують маси. Спільноти стоять над масами у взаємній боротьбі між собою, у перетині безліч інтересів, починаючи від прямого зіткнення і закінчуючи змовами. Змови існують. Проте їх наскільки багато, що ними можна знехтувати. Спільнота, яка керує Партією Регіонів і суміжними конторами перемогла не тому що за них проголосувала більшість або вони вдалися до змови, а тому що ці пацани краще організовані, як перед ними краще організовані (хоча і не довго) виявилися помаранчеві. У них переважаюча матеріальна база? Вони її здобули завдяки організованості. І щоб їх перемогти не потрібно шукати виправдання. Потрібна краща за їхню організована спільнота. Новий старий режим боїться організованих опонентів. А війна із блогерами і опозицією є та війна, яка їм вигідна. Це або боротьба із завідомо слабшим або із подібним. У першому випадку вони переможуть, у другому — немає значення хто переможе. Для українців вони залишать маленьку утопію, де мрійники мріятимуть про що завгодно, дехто продовжить критикувати владу і писати листи іноземним президентам (це смішно, принизливо чи сумно?), і всі потроху вимиратимуть. Років через десять із гордістю кричатимуть «Нас 30 мільйонів!», хоч мали б кричати про удвічі чи втричі більше число. Острів Утопія для українців зменшуватиметься. Багато це сприймає із спокоєм як безнадійно хворий, що наслухався обіцянок про безтурботне життя останні його роки. Утопія є саме тому неприродною, що задумана як закрита система, а живий організм має розширятися. Тим паче Національна Спільнота. Те, що сучасний режим (як і попередні) цього не робить не означає, що вони не відстоюють інтереси етнічної спільноти. Просто це інтереси спільноти не української. Не існує політики поза генетичними інтересами. Існують різні генетичні інтереси, що переважно направлені один проти одного. Ідеології, що це заперечують є або прикриттям або інформаційною диверсією.
Щоб змінити світ, ми маємо почати із України. Нам не потрібна складна система. Сучасна антиСистема розтовстіла бюрократичним апаратом, репресивними органами, сотень партій і рядом непотрібних державних організацій, тому що це все латки на тілі неприродної системи, що розлазиться поздовж і впоперек. Щоб закрити одну проблему створюється дві. Це буде продовжуватися вічно, бо саме існування сучасної системи є помилкою, проте і цей зшитий із шматків монстр Франкенштейна хоче жити.
Вічні цінності у новій формі — наше майбутнє. Архефутуризм, якщо хочете. Не буде нічого надскладного. Нам потрібне не МВС, а громадянське озброєння. Нам потрібна не прокуратура, а інститут дуелянства. Ми не повинні вступати у союзи чужі, а запрошувати інших у союзи наші, під нашим керівництвом. Щоб отримати таку Україну потрібно опанувати всі верстви українства. Це може зробити виключно організована сила. Сила має спиратися на дві найголовніші речі: природна ієрархія та непереборне бажання розширяти свою Спільноту у кількості, якості, просторі та часі. Маленькі світи, в яких живе зараз мало не кожен українець, мають злитися в один новий український світ – світ майбутнього, що немає меж, а лиш тимчасово не опановані рубежі.

Сергій Лис

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus