За попередні декілька років націоналістичний рух йшов у напрямку «приземлення», принаймні в ідеологічному плані. Все більше уваги приділялося соціально-економічним та суміжним питанням і менше стало «філософії». Загалом український націоналістичний рух вдало зорієнтувався і отримав певні преференції на хвилі соціальних протестів в Україні, як то 50-тисячні протести підприємців. Приставка «соціал-» у набираючій популярності ідеології українського соціал-націоналізму набула особливо актуального значення, хоч ідеологічні батьки не обмежували цією приставкою якусь соціалку. Більше того все активніше термін «соціал-націоналізм» почали по відношенню до себе використовувати особи і групи, які не мають відношення до започаткованої ідеологами СНА та «Патріот України» ідеології (що у свою чергу базується на ідеологічній спадщині попередників) взагалі або саме опосередковане відношення. До них відносяться як «справжністи» правого так і лівого гатунку. Відбулося певне «матеарілізування руху».

У скрутні ж для України загалом та українських соціал-націоналістів зокрема часи йде приземлення навпаки. Під ударами ворожої всьому українському системи зрозуміло, що перш за все СН-рух, а разом із ним Україна, буде врятований не економічними теоріями (це не значить заперечувати їх), а такими якостями як організованість, бойовий дух, ідейність, віра у перемогу, моральний дух та вірність справі.

Лише організована боротьба може подолати антинародну систему. Таку боротьбу може вести лише організована сила. Організований соціал-націоналізм – означає сконцентрована народна сила, яка не буде цнотливо та розконцентровано стукати через стіну, що відділяє народ від «влади», а проб’є його як залізний таран. Ієрархія та дисципліна – супутники організованості, лякають лише тих, хто не бажає знайти свого місця в боротьбі, хто боїться обов’язків, а найголовніше боїться відповідальності не скільки за невдалу діяльність, скільки за бездіяльність. Організована сила діє, дезорганізована – симулює діяльність.

Організацію не можливо побудувати без мети її існування, тобто без ідеології. Не ідеї породжують боротьбу, а боротьба збагачує світ ідеями та прогресом. Клуб шахістів ставить за мету перемогу на турнірах, армія прагне перемогти у війні, а СН-організація прагне щоб все антиукраїнське було знищене, а все українське – розцвіло. Ідеологи та прості активісти СН-руху написали досить товстий ідеологічний шар праць на саму різноманітну тематику, але все це можна звести до простого і майже релігійного «Все те добре, що корисно для моєї Нації і все те зле, що несе їй шкоду».

Найбільшою чеснотою кожного соціал-націоналіста є вірність. Вірність доводиться дією. Не достатньо сповідувати ідеали українського соціал-націоналізму, потрібно докладати зусиль до їх реалізації. СН-ідеологія, як і мітраїзм – релігія римських легіонерів, є світоглядом активних. Словами «Я – соціал-націоналіст» соціал-націоналістом не станеш. Лише щоденно присвячуючи своє життя боротьбі можна розплачуватися за високе звання Українського Соціал-Націоналіста, не забуваючи при цьому, що «всі заслуги перед Батьківщиною обнуляються опівночі». Соціал-Націоналіст не виходить на політичну пенсію, він вірний першій точці Декалогу українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу або згинеш в боротьбі за неї». Кожен соціал-націоналіст живе заради України і тому призирливо ставиться до псевдопатріотичних заяв штибу «Якщо потрібно буде – помру за Україну!», що полюбляють повторювати люди, котрі у своєму житті мало, що корисного принесли власному народу. Але навіть, якщо така самопожертва й відбудеться, то у будь-якому разі жити в боротьбі важче, ніж враз «при потребі» згинути в ній.

Вірність – важкий тягар людей доброї волі. Але який разом з тим оберігає Україну даруючи їй все нових і нових Героїв. Людина може зневіритись, у неї в душі може зародитися сумнів, вона може перестати вірити у Перемогу, але якщо у неї є почуття вірності вона продовжить діяти! І вже можливо скоро в боротьбі у ній запалає нове полум’я Віри. Тому Вірність є почуттям набагато вищим за Віру. Рух бачив безліч прикладів, коли люди «відходили» із твердими націоналістичними переконаннями, але ставали пасивними спостерігачами в реальності та активними коментаторами в інтернеті, тому що за браком вірності справі у них не було бажання приносити практичну користь для наближення Перемоги.

Зрада – повна протилежність вірності. Якщо існує рай – там можуть зустрічатися вороги, котрі загинули на одному полі бою. Якщо є пекло – туди попадають зрадники незалежно від того «за кого вони були». Навіть у християнській міфології Сатана – ангел, що зрадив Бога. Війна між добром і злом розпочалася зі зради. Люди ж без принципів, без ідеології, «аполітичні» не попадають нікуди, у них немає душі. Тому сподіваємося, що у більшості українців залишилося у житті щось святе.

Нація є армією. Коли більшість армії деморалізована, настає час тих, хто залишається вірним до кінця.
«Здобудеш Українську Державу або згинеш в боротьбі за неї».

Український Соціал-Націоналіст,
активіст Соціал-Національної Асамблеї,
заприсяжений організації «Патріот України»,
присягу прийняв на Донецькому Городищі (Харківщина),

19 вересня 2009 року

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus