Капіталізм та соціалізм ставлять економічний фактор на перше місце, практично відкидаючи значення інших чинників у життєдіяльності людської спільноти, підпорядковуючи ці останні економічному інтересу. І капіталізм, і соціалізм грунтуються на матеріалістичному світогляді, поборниками якого ми є. Наше, ідеалістичне світосприйняття, висуває на перші позиції національні інтереси, які є відправною точкою всієї нашої діяльності. Відповідно доцільність тих чи інших речей, в тому числі і в господарській діяльності, є головним критерієм, за яким ми оцінюємо корисність тих чи інших заходів в економіці чи моделей економічної діяльності.

На практиці це виглядає наступним чином. В стратегічних галузях економіки ми виступаємо за тотальну націоналізацію підприємств, що сприяє розвитку цих галузей на довгострокову перспективу, та позбавляє економічного грунту для неконтрольованого росту та концентрації капіталу в приватних руках. Таким чином ми змушуємо працювати найбільш капіталізовані сфери економіки на загальнонаціональні інтереси. В свою чергу, в таких сферах як роздрібна торгівля, легка промисловість чи сільське господарство, для розвитку яких головну роль відіграє приватна ініціатива, держава має забезпечити максимально сприятливі умови для розвитку приватного підприємництва.

Визнання потреби існування інституту приватної власності не може свідчити про визнання доцільності існування економічної системи капіталізму, оскільки приватна власність не є визначальною чи корінною ознакою капіталізму. Отже й незаперечення нами інституту приватної власності не є свідченням нашої прихильності до капіталізму. Приватна власність існувала задовго до виникнення капіталістичних відносин, буде вона існувати і після їх зникнення, адже саме приватна власність стимулює приватну ініціативу на низовому рівні національного господарства.

Олег Однороженко, школа Nаціократії

Share and Enjoy