Вступне слово

Робота, яку ви зараз читаєте, постала як результат тривалих міркувань на різноманітні теми – про основи соціал-націоналізму, економічну та соціальну сторону соціал-націоналізму, про корінну різницю між соціал-націоналізмом і соціалізмом.

Ця робота є спробою визначення ставлення соціал-націоналізму до економічної сфери життя суспільства. У процесі розгортання цієї теми здійснюється огляд основ самого соціал-націоналізму та його корінної відмінності від інших ідеологій, перш за все від соціалізму. Адже тема соціалізму сьогодні викликає в українському правому русі як дослідницьку цікавість, так і нічим не виправдане захоплення.

Сьогодні постала очевидна необхідність системного викладу економічної доктрини соціал-націоналізму. Я не претендую на деталізоване розкриття нюансів економічних процесів (що й не є завданням цієї роботи), натомість я пропоную філософський аналіз економіки, який здійснюється з позицій ідеології соціал-націоналізму. Саме на цих глибинних засадах треба будувати кожну конкретну економічну (як і будь-яку іншу) програму дій, інакше вона буде всього лише кон’юнктурним набором тез без внутрішньої логіки і без єдиної стратегічної мети, визначеною світоглядом.

Соціал-Націоналізм є новітньою ідеологією. Ідеологією XXI століття і разом із тим він має цілком визначену історичну тяглість до ідеологій минулого, що творили першу хвилю консервативних революцій.

Багато в чому соціал-націоналізм опирається на ідеологічні здобутки чинного/організованого націоналізму Донцова та ОУН, котрі є частинами щонайменше всеєвропейського феномену інтегрального націоналізму. Інтегральний націоналізм зародився у Франції наприкінці 19 - початку 20 ст. і відповідно до викликів часу поставив націоналізм на новий рівень, у тому числі політичний. Для ідеологів інтегрального націоналізму цей термін теж став не випадковим. З одного боку в широкому розумінні "інтегралізм" вказував на всеохоплення націоналізму, а з іншого (у більш вузькому значенні) - на той соціальний устрій, до встановлення якого прагнули  інтегральні націоналісти.

Жиди мріють про похорон шкідливого для них гасла й факта само означення малих народів, вони стоять за відновлення централізованої Росії. Тож як же можуть до них добре ставитись оті, що стали вільними народностями? Чуємо теж од жидівських авторів, що Німеччина, Польща, Угорщина, Румунія, Росія, Австрія й чимало инших держав «просякнено таким їдким антисемітизмом, що жидам тяжко там дихати»40)… Чому?