Коли існував Совєцький Союз з його інтернаціональною ідеєю, відповідно панувала й егалітарна концепція: зрівняння всіх людей. Концепція обмежувала свободу людини і гальмувала суспільний прогрес. У цивілізованому суспільстві не може бути й мови про рівність тому, що люди за своєю природою можуть бути хіба що подібними. Ми не зробимо добра істоті, біологічно ідентичній людині, назвавши її власне людиною. Адже «сонце допомагає бачити здоровим очам і завдає болю хворим» (Абу-ль-Фарадж). Буде справедливо називати «недолюдиною» істоту, подібну до людини, якщо в її душі панує необмежений потяг до руйнування, примітивна заздрість, неприкрита підлість. Отже, не все, що має людський вигляд, рівне. Поняття «справжня людина» адекватне поняттю «людина». Будь-яка істота або є людиною, або не є нею.

Не зайвим буде зробити подібний поділ і по вісі: «українець-неукраїнець» на терені України. Не можна зараховувати до української нації людей, в жилах яких не тече українська кров. З іншої сторони, «українська ґенеза не робить автоматично людини українцем, і часом кровна спорідненість з нами служить для декого «підставою» імперсько-шовіністичної ненависти до свободи України» (Василь Іванишин). Українцями стають у наполегливій праці й боротьбі за торжество національної ідеї. Коли людина перестає бути суб’єктом історії, перестає вдосконалюватись і зростати духовно, вона не може називатись українцем. Не можна називати українцем теперішнього соціаліста чи демократа, адже вони борються не за Українську державу, а за якусь мітичну державу «народу України», або навіть «державу народів України». Їх боротьба проти гасла «Україна для українців!» є боротьбою антинаціональною і антиукраїнською. Фактично вони виступають проти української України: бо територія, якою правлять неукраїнці, не є Україною. Україна – це територія, котра охоплює всі українські етнічні землі, а не витвір у сучасних межах. Побудова Української Самостійної Соборної Держави є категоричним імперативом, домінантою, квінтесенцією життя кожного українця. Українцем можна назвати лише людину, для якої гасло «Україна понад усе!» стало гаслом боротьби і життя. Немає нації без націоналізму.

Максима «Хто українець – той націоналіст» мусить стати аксіомою. Сьогодні поняття українець і український націоналіст тотожні. Така сувора правда життя.

Василь Танкевич, м.Львів
«Нескорена Нація» (центральний друкований орган ДСУ)
№ 16 (20) – вересень 1992 р.

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus