Зійшов сніг. Щедро зволожені першими дощами бруньки от-от перетворяться на перші ж квіти. Прокидаються від зимової сплячки звірі. Вертаються з вирію птахи. Яскравою блакиттю синіє небо. В природі – весна.
Уніформовані колони бійців під золотими прапорами марширують вулицями міст. Агітатори з золотими пов’язками несуть ідею в маси. Майбуття у золотих барвах майорить попереду! У країні – весна Соціал-Nаціоналізму!
Пересічний людиноовоч нічого цього не помічає. Він продовжує жити своїм рослинним життям. Минулого він не пам’ятає, на сьогодення він не впливає, прийдешнього в нього не буде. Людиноовоч сотні разів бачив золоті наліпки, десятки разів балакав з людьми у золотих пов’язках, раз навіть був битий героями, що крокують під золотими прапорами. Але він жодного разу не задумався що і до чого. Його діло – праця, праця і ще раз праця. У дуже рідкісні моменти відпочинку він як мавпа повторює те, що йому втовкмачили з телеекрану: впивається до безпам’яті, щоб напідпитку почіплятися до сусідки і розпатякати про все це на наступний день. Він ненавидить тих, хто ним керує, але як мавпа у всьому намагається бути на них схожим. Людиноовоч ні у що не вірить, всього боїться і всім заздрить. Він думає, що життя таке і його не змінити, хоча він ніколи і не намагався. Та насправді ж він не живе, а лише існує.
А тим часом містами і містечками, селами і селищами крокують апостоли новітньої ідеї. Вони вселяють її в душі людей влучним словом і палкою листівкою, доброю справою і міцним кулаком. В агітації і пропаганді міцніє праве слово, на вишколах і тренуваннях зростають праві м’язи, на вулицях і майданах гартуються праві характери і сталеніє права воля. Молоді герої будують майбуття. Їх серця б’ються, їх кулаки б’ють. Кожна розповсюджена газета, кожен наклеєний стікер, кожне посаджене дерево і кожен битий ворог наближають революцію.
Людиноовочі не помічають весну Соціал-Nаціоналізму сьогодні, не помітять вони і Соціал-Nаціональної революції завтра. Просто одного ранку вони прокинуться і замість того, щоб мавпувати вчорашніх своїх господарів, намагатимуться бути схожими на героїв у золотих барвах. Адже «золоті» герої перемогли, тепер вони господарі.
Але герої не думають про це, вони завжди у боротьбі. Адже лише боротьба є запорукою не існування, а справжнього життя. Сьогодні – великі збори, завтра – вишкіл, післязавтра – марш, далі – нові вишколи та марші, агітація і пряма дія, Всеукраїнський з’їзд, Соціал-Nаціональна революція і побудова нового світу.
Серйозні дорослі людиноовочі, що «прожили жизь», з м’якою посмішкою дивляться на нашу весну і авторитетно промовляють: «я теж таким був, це пройде з віком». Так, дійсно, вони також народилися людьми, їх душі також торкала весна. Але їх волі й віри не вистачило на те, щоб у боротьбі стати героєм. Їх душі охопила осінь і вони поповнили грядки людиноовочів.
Наразі весна Соціал-Nаціоналізму всередині нас і ми зробимо все, щоб ця весна в наших душах перетворилася у літо Соціал-Naціоналізму в нашому житті. Буде тяжко, землю рясно сповнять потоки поту і ріки крові. Але залізна воля, сталевий характер та полум’яна віра, які оселила ця весна у наших серцях є запорукою нашої перемоги. Саме воля, характер і віра штовхають нас до нових перемог, змушують боротися щодня легально і щоночі підпільно. Саме ці три відчуття породжують у нас невгамовну активність. І саме ця активність прирікає нас на перемогу. Але перемога – це не кінець боротьби, це початок боротьби нової, адже жити – значить боротися! Так, дай нам бог загинути у боротьбі і не зігнити на сірому городі повсякдення. Дай нам боже, вічно жити у боротьбі та після кожної перемоги пірнати у вир боротьби нової!

М.К.

Share and Enjoy

  • Facebook
  • Twitter
  • VKontakte
  • Google Plus