Любіть ворогів!
Українці та українки! Часто нам закидають, що ми надто жорстокі, що нам бракує поміркованості у думках та діях. Що ми не розуміємо тяжку долю чужинців-іммігрантів, не розуміємо, що у міліціянтів всього навсього така робота, а чиновники не можуть зробити все відразу добре, тому що демократична платформа довго будується, що закордонні холуї насправді хочуть нам добра… Нам хочуть нав’язати до них любов.
Проте нам не потрібно нав’язувати любов до ворогів. Любити ворогів — це наша традиція. У нашій історії є безліч народів, яких ми по справжньому любимо досі. Це і трипільці, і хозари, і греки, і поляки і багато інших. Їх всіх об’єднує навколо нас те, що вони всі зазнали нищівної поразки від нас. Після цього ми і почали їх любити.
Наші предки гарно знищували трипільців і тепер наші культурники, нацдеми, та що там вони, третій екс-президент сучасної республіки полюбляє ритися в їхніх горщиках.
Хазарську столицю ми так зрівняли із землею, що зараз точно не знають її місцезнаходження. Проте ряд сучасних істориків шкодують за знищеною Хазарією. Кажуть південно-східний кордон прикривали нам. Звісно прикривали так само як Південна Осетія прикриває Грузію від РФ, але ж ми їх знищили.. і полюбили..
На ворота Константинополя прибивали щити. Потім під трофейним двоголовим орлом Галицько-Волинське князівство воювали проти монголо-татар. Ми полюбляємо у знищених ворогів брати трофеї. Того ж самого двоголового орла почало використовувати Московське князівство після геноциду новгородців. Це поширена у світі практика перетворювати назви і символи підкорених і знищених народів на свої власні. Священна Римська Імперія була державою німців, але не римлян. У сучасному Римі живуть переважно нащадки тих, хто Рим нищив і завойовував, а не будував. Якби США продовжила ядерну війну проти Японії у 1945 році, то після перемоги військовослужбовці американської армії, що обслуговують ядерну зброю неодмінно мали б носити шеврони із зображенням японських самураїв, як зараз в США використовують самоназви та образи підкорених ними індіанців.
Між нами і поляками була перша за час історії міжпартизанська війна, в якій ми перемогли, і завдяки якій Польща є дуже і дуже ймовірним союзником Великої України, поступаючись у цьому хіба-що Білорусі. Ми і досі не можемо сприйняти “братську любов”, яка навіюється із північного сходу лише тому, що ми досі у руїнах Кремля не створили музей нашої перемоги.
Не можна сказати, що ми занадто сильно ненавиділи ці народи. Коли священнослужителі говорять про любов до ворогів, то вони вочевидь посилаються на древні інстинкти. Коли мисливець полює, то він не відчуває ненависті до жертви. Хрестоносці йшли відвойовувати Єрусалим теж із любов’ю. Вони бажали своїм ворогам Царства Небесного…і чимшвидше. Цього бажаємо їм і ми.
Зараз у нас теж багато ворогів, як в Україні, так і поза її межами. Нам нав’язують любити їх. Ми полюбимо їх після нашої перемоги і їхнього знищення. Ми маємо зробити все заради того, що їх було за що любити.
Share and Enjoy
