Кожна нація безнастанно побільшує свої духовні та фізичні сили, перебуваючи в стані невпинного зростання. Коли ці вияви не проявляються, то це є доказом, то дана нація вже перебуває на шляхах упадку та деґрадації. Відповідно до цього зростання, перед кожною нацією стає завдання здобуття тих загальних засобів, що для свого насичення й скріплення вимагає її організм. До певного часу ці середники здобуваються інтенсивним використанням внутрішніх ресурсів, але врешті приходить пора, коли вони стають невистачаючими. Читати далі »
На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників. Читати далі »
Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація. Читати далі »
Як і на всіх рівнях буття живих організмів між суспільними об’єднаннями усіх історичних форм завжди точиться боротьба. Починаючи від первісних племен і закінчуючи державами-імперіями – всі великі суспільні об’єднання прагнуть до домінування. Зовнішня політика кожної держави є реалізація заходів направлених на домінування. Хоча, кажучи про сьогоднішню Україну можна стверджувати, що зовнішня політика спрямована не на домінування, а на елементарне виживання (причому виживання окремої купки людей, яка зараз при владі). Україна сьогодні є об’єктом панування і впливу інших держав. Читати далі »
Коли сьогодні йде мова про попередників українського соціал-націоналізму, про тих , хто заклав ідейний фундамент нашого руху, перш за все спливає ім’я Миколи Сціборського. Ім’я людини, яка ввела у ідейну та політичну площину, під назвою націократія, те що сьогодні набуло форми соціал-націоналізму. Творчий спадок Сціборського став основою ідеології організованого соціал-націоналізму та українською альтернативою нав’язуванню чужинських ідей. Читати далі »
Загально відомим є факт того, що саме Микола Міхновський виступив фундатором ідеї державної самостійності України, але маловідомим є те, що він не просто прагнув створення самостійної української держави, але й намагався перетворити українців в імперську націю. Особливо цікавим є те, що ця ідея Міхновського носила характер не теоретичної конструкції, а цілком конкретного практичного плану, який міг бути реалізований навесні 1917 року. Читати далі »
Даний текст є уривок більш повного матеріалу історика Зоріна “РУССКО-ТЛИНКИТСКИЕ ВОЙНЫ” (рос). Ми подаємо цей історичний матеріал мовою оригіналу з тієї причини, що можлива путаниця у термінології. Адже термінами “русский” автор вочевидь охоплював всіх підданих Російської Імперії. Також можна помітити українські прізвища у декого із керівників експедицій. В будь-якому випадку матеріал є цікавим і вочевидь українські діти теж можуть грати у війни між білими і індіанцями. Є на то своя історична спадщина! Читати далі »
Пропонуємо вашій увазі перекладену Мережевим виданням “Рід” статтю Zentropa “Нації?”. Адміністрація навмисне змінила назву, натякаючи на певну різницю в термінології, хоч загальне бачення є однаковим. Згадувані в статті сучасні “національні держави” розуміють націю виключно як політичне явище і відповідно ці “держави-нації” повністю позбавлені всього етнічного (кровного).
Стаття є цікава також тим, що вона підтверджує той факт, що і в Західній Європі в націоналістичній думці ідея Імперії жива не зважаючи на всі ті проблеми, з якими ці народи зіштовхнулися. Більше того, вони вбачають в Імперії порятунок для Нації. Читати далі »
Наступні »
Кожна нація безнастанно побільшує свої духовні та фізичні сили, перебуваючи в стані невпинного зростання. Коли ці вияви не проявляються, то це є доказом, то дана нація вже перебуває на шляхах упадку та деґрадації. Відповідно до цього зростання, перед кожною нацією стає завдання здобуття тих загальних засобів, що для свого насичення й скріплення вимагає її організм. До певного часу ці середники здобуваються інтенсивним використанням внутрішніх ресурсів, але врешті приходить пора, коли вони стають невистачаючими. Читати далі »
