Від ранку до ранку бачимо
як зло діється на Русі,
і чекаємо що повернеться до добра.
А такого не буде,
Інакше як сили свої не згуртуємо
І не візьмемо мету одну до мислі нашої
То бо глаголить нам глас праотців.
(«Велесова книга»)
В основі будь-якого творчого акту лежить ідея, ґрунтовне осмислення, натхнення. Ідея через Творця-Деміурга прагне до завершеності, прагне до кінцевої мети, прагне до свого втілення в життя. Лише жидівський «інтелект» Бернштейна міг сформулювати тезу – «Мета-ніщо, рух-все». Саме цю тезу втілюють його одноплемінники у щурячій гонитві за грошима. «Рух-все»- це рух сучасного українського політикуму, рух в нікуди, без мети і спрямування. Рух, що прикривається кольоровими та мерехтливими, але від того не менш пустими та беззмістовними обгортками «європейського вибору», «економічної стабілізації», «толерантності».
Економіка держави тісно пов’язана з усіма векторами державної політики і в тій чи в іншій мірі визначає її військову могутність, зовнішньополітичний вплив, матеріально-побутову культуру тощо. Ступінь розвитку економіки, економічні можливості держави, в свою чергу, залежить від двох чинників: перший – ресурси держави (в тому числі людські, організаційні та інтелектуальні); другий – форма господарювання (яка визначає ефективність використання ресурсів). І якщо перший чинник у певний проміжок часу є сталим та відносно незмінним, то другий залежить від політичної волі керівництва держави. Економічна політика, яка визначає спосіб використання господарських ресурсів є тим матеріальним базисом на якому тримається державна політика та всі її сфери.
Світова економічна криза, глибоко запхнувши руку до наших кишень, трохи не перевернула нашу свідомість. У наших головах ненароком з’явилися крамольні думки про слабкість капіталізму, недоречність лібералізму і негативну роль кредитування. Але блакитні екрани нас твердо запевнили, що вже все гаразд – криза минула. Ми повірили, але шлунок все одно не покидає відчуття порожнечі. Нас запевнили, що це всього лише наслідок кризи і щоб він минув – варто не сидіти без діла. Ми повірили – і пішли робити на кілька робіт по кілька змін. Грошей на нормальне життя все одно не вистачає, але з блакитного екрану нас повідомили, що немає чого хвилюватися – це всього лише наслідки кризи. Головне, що вона вже минула, а робити у такому напруженому темпі треба, щоб запобігти її новій хвилі. Ми працюємо, бо розуміємо, що немає іншого виходу. Так треба. 
Криза економічна і криза політична, криза культурна і криза духовна, криза суцільна. Сьогодні у кожного, навіть найбільш тугодумного, нашого співгромадянина починає закрадатися думка, що з нашою державою щось не те. Чорношкірі українці, гомосексуалісти-усиновлювачі, професійні мітингувальники, недоторкані злочинці – все це було темами для анекдотів ще на початку 1990-х, а вже у 2000-х стало банальною буденністю. 
Присвячується полковнику Петру Болбочану
1. Суть і завдання кадрової політики СNА