Ми йменуємо себе націоналістами і не маємо страху перед ненавистю до нас неосвіченої чи освіченої черні, всіх цих опортуністів духу і матерії. Те, що вони ненавидять, йде проти гнилих течій прогресу, лібералізму і демократії, має явну перевагу — воно не є всезагальним. Ми не вимагаємо всього загального. Ми відкидаємо загальне, починаючи з загальних істин і прав людини, і закінчуючи загальною освітою, загальною воєнною повинністю, загальним виборчим правом, всезагальною підлістю, яка є результатом попереднього. **Загальні властивості і вимоги – це властивості і вимоги маси, і чим вища ступінь їхньої спорідненості – тим менше у них цінного.

Читати далі »

**В українському націоналістичному середовищі дедалі більше уваги приділяється обговоренню соціалізму. Під шумок цих дискусій деякі публіцисти намагаються втягти на територію націоналізму труну з трухлими кістками Карла Маркса. До уваги читача пропонуємо уривки з роботи Освальда Шпенглера «Прусацтво і соціалізм», де автор аналізує марксизм, виявляючи його цілковиту несоціалістичність і творчу неспроможність. Зауважимо, що ми, при всій повазі до Шпенглера та Пруської держави, не ставимо собі за мету пропагувати пруський соціалізм в якості суспільного ідеалу. Згідно історіософської логіки самого Шпенглера, кожна нація витворює для себе унікальну форму суспільної організації, що має витоки в її Крові.

Читати далі »

Що таке імперія?

«Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, означив я як першу підставу націоналізму»

Дмитро Донцов

Читати далі »

*Даний текст дивним чином констатує те, що в часи ОУН так само як і зараз було вкрай багато пацифістів, що стверджували, що для націоналістичного руху будь-який військовий вишкіл є негативом. Ця стаття є відповіддю конкретним пацифістам тих часів із так званої “Мети”. Також інколи автор називає їх “католиками” вочевидь не маючи на увазі саме католицьку церкву або всіх католиків, а натякає на те, що опоненти-пацифісти прикриваються часто релігійністю. Чудовим епіграфом до цього тексту підійшли б слова нашого побратима “Якщо в чоловіка немає природнього потягу і захоплення маршируючою колоною і уніформою – значить у нього щось негаразд із генами”

У погано влаштованому суспільстві шкідливо народжуватися здоровим. Лише людська популяція умудриляся суперечити загальному закону природного відбору. У тваринному стаді хвора, слабка особина гине першою.

Утопія. Людьми керує утопія. Класичний Острів Утопія є таким собі маленьким світом, яким його хтось хоче бачити. Кожна людина зараз будує свою утопію. Люди намагаються відрізати себе від світу, обмежуючи свій світ друзями, близькими, сім’єю, а то й лише собою.

В традиційному суспільстві індивід був міцно вмонтований в структуру суспільства. Від самого народження і, зазвичай, до смерті він належав до певного стану. Разом з тим, він автоматично включався до низки спільнот: родинної, корпоративної, територіальної.

Демократія підносить себе як найпрогресивніший політичний устрій людства. Першим завданням будьякого політичного устрою є управління. Керівництво управляє заводом, командування – армією, політики – суспільством і державою. Основою ефективного управління заводами, установами, арміями є: - принцип лідерства; - принцип відповідальності; - принцип професійності; - принцип плановості.

Сьогодні, вислуховуючи ґрунтовну критику демократії, прийнято погоджуватися, але наводити старий, але, нажаль, не забутий афоризм В.Черчілля «Демократія – погана форма правління, але кращої ще не вигадано». Ця фраза жодним чином не відповідає дійсності. Існує цілий ряд недемократичних політичних режимів, які функціонально є більш ефективними та мають на порядок менше вад, аніж демократія. Їх існування у суспільстві «свободи, рівності та братерства» не заведено афішувати, адже це може вивести людство на новий етап свого розвитку, де немає місця ані демократичній безвідповідальності, ані її вічним супутникам – ліберальній вседозволеності та капіталістичному здирництву. Серед таких устроїв майбутнього особливе місце посідає система Націократії, розроблена українським націоналістичним ідеологом, полковником армії УНР Миколою Сціборським.

Для функціонування будь-якої держави, а тим більше такої, що претендує на більш-менш тривале та успішне існування, потрібні ті, хто керуватиме відповідними політичними процесами – еліта.