Пропонуємо Вашій увазі відео із другої відкритої ідеологічної лекції у Києві, що відбувалася 18 травня. Тема леції “Націократія – шлях до соціальної справедливості та Національної Величі”. Лекцію читав Олег Однороженко. Лектор розповів про основні принципи націократії, її структуру, систему формування державної ієархії та перехідний період до неї. Після лекції були дані відповіді на запитання, серед яких були піднята проблематика майбутньої конституції, шляхи побудови соціал-націоналізму та питання зовнішньої політики, а також багато інших. Все це та ще багато іншого ви можете побачити проглянувши відео.
Ієрархія
Надлюдина проти супермена – ідеал проти утопії
Виховання нового суспільства, тим більше суспільства націоналістичного починається із виховання людини нового типу. Щоб зрозуміти тип Нової Людини варто зрозуміти те суспільство, якого ми хочемо досягнути. Багато тих, хто брався за це у результаті отримували утопії. Утопії демократичні, соціалістичні та ще багато інших.
З одного боку ми прагнемо ідеалу. З іншого боку під ідеалом зараз розуміється недосяжна ціль. Але чи це так насправді?
Nаші Орієнтири
Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, — це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад.
Соціальна справедливість – це націоналістична ідея!
Звичним для багатьох стереотипом є те, що ліві політичні сили є захисниками працюючих верств населення. Так чи інакше, але всі політичні перемоги лівих були пов’язані з тим, що вони піднімали прапор боротьби за права трудового народу. Інша справа, що на практиці зазвичай перемога лівих ще більш ускладнювала життя народу, але сама політична пропаганда однозначно була привабливою для більшості населення.
Українська (руська) військова еліта VІ – XVIII ст.
Від самих початків свого історичного буття український (руський) народ постає на сторінках старожитних руських літописів та іноземних хронік як народ-войовник, що веде безупинну війну на всіх своїх кордонах – готується до походів, організовує оборону своєї країни, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах та будує державні структури, що покликані зорганізувати військовий потенціал народу.
Священна війна української нації
Доба, яку ми звикли називати Першими визвольними змаганнями, потребує сьогодні нового історичного прочитання. Багато хто звик говорити про ті криваві роки переважно в сумних інтонаціях переможених і принижених. Нам часто нав’язують народницький (або ж “націонал-демократичний”) варіант української історії, де вся наша історія описується як серія постійних поразок, а мазохізм намагаються представити як основу нашого національного характеру.
Поняття еліти і проводу в теоретичній спадщині українського націоналізму: конкретизація та розрізнення
Питання про роль еліти в житті нації обіймає одне з провідних місць в інтелектуальній спадщині українського націоналізму першої пол. ХХ ст. Чи не найбільшу увагу цьому питанню приділяли Д.Донцов, Я.Стецько та Д.Мирон-Орлик. Також це питання було до певної міри осмислене в концепції Націократії, створеної М.Сціборським.
Перша українська націоналістична партія
Сьогоднішнє українське суспільство часто знаходиться в полоні шкідливих міфів. В тому числі і про український націоналізм. Зокрема про те, що нібито український націоналізм – це явище суто галицьке і яке до Східної України ніякого стосунку не має. Або що український націоналізм ніколи не мав і не має жодної соціальної програми. Або ж коли навіть самі націоналісти інколи не приділяють достатню увагу початковому етапу розвитку своєї ідеології. Тому для ліквідації шкідливих міфів і демонстрації того, яким є справжнє походження українського націоналізму, варто згадати історію першої української націоналістичної партії – Української Народної Партії, заснованої Миколою Міхновським у 1900 році та загалом оглянути політичний ландшафт України початку ХХ століття.
Право Нації
*В умовах, коли новітня держава не лише не виправдовує Національних сподівань, але й сприяє поступовому і всебічному занепаду, деградації та вимиранню Нації, а демо-ліберальна пропаганда підносить права окремих індивідів над загальнонаціональними, розщеплює єдине поняття Нації, коли Національна культура і традиції відмирають, поступаючись місцем глобальній антикультурі та антисоціальній псевдоморалі, єдиний расовий тип Нації і мовне середовище розчиняються чужорасовим та іншомовним елементом, задля створення належних умов для стабілізації й подальшого розвитку необхідне утвердження Права Нації.
Провідна Каста
На зламі епох націоналістичний рух виявився нездатним захопити владу в Україні, а націоналісти як рух і окремі особи повністю втратили вплив на ситуацію в Українській політиці і опинились на «політичному дні». Є безліч пояснень цієї ситуації – говорять про «кризу ідей», «непопулярність в масах», «проблему роз’єднаності», «несформованість цілей» і т. д.