**В українському націоналістичному середовищі дедалі більше уваги приділяється обговоренню соціалізму. Під шумок цих дискусій деякі публіцисти намагаються втягти на територію націоналізму труну з трухлими кістками Карла Маркса. До уваги читача пропонуємо уривки з роботи Освальда Шпенглера «Прусацтво і соціалізм», де автор аналізує марксизм, виявляючи його цілковиту несоціалістичність і творчу неспроможність. Зауважимо, що ми, при всій повазі до Шпенглера та Пруської держави, не ставимо собі за мету пропагувати пруський соціалізм в якості суспільного ідеалу. Згідно історіософської логіки самого Шпенглера, кожна нація витворює для себе унікальну форму суспільної організації, що має витоки в її Крові.

Читати далі »

Що таке імперія?

«Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, означив я як першу підставу націоналізму»

Дмитро Донцов

Читати далі »

У погано влаштованому суспільстві шкідливо народжуватися здоровим. Лише людська популяція умудриляся суперечити загальному закону природного відбору. У тваринному стаді хвора, слабка особина гине першою.

*Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проже­немо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам – москалям і жидам – та своїм песиголовцям, які злигались з комунарами, що ще не все завмерло. Правда, пропаде чимало наших, згине багато невинних людей, але як ліс рубають, то тріски ле­тять. Кожна нова жертва – цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється на марно!

Рід Рябоволів на Кубані відомий здавна, зокрема, він відігравав значну роль у житті Дінського куреня (пізніше станиця Дінська): дід Миколи Рябовола тривалий час був отаманом станиці, а батько понад 35 років працював станичним писарем.

«Отаман Херсонщини і Таврії», «Переможець Антанти» і прочая і прочая. Слава цієї людини в певні моменти була на рівні білих генералів і червоних командармів. Та він і сам був “червоним командармом”, але все пройшло і пам’ять про нього розвіялась як курява по степам, але швидше була розвіяна.

Вже майже два десятки років ми, українці, мешкаємо у державі, назва якої так близька до назви нашої нації. Саме через це згадану державу прийнято називати нашою. Але роки проживання в цій державі жодним чином не можна назвати вершиною розвитку української нації. Отже, варто з’ясувати чи правомірно ми вважаємо державу «Україна» нашою?

Сучасна Україна нагадує атлета, який має всі передумови для високих результатів та перемог, але зовсім не вірить у себе, в якого чудові кондиції, але геть бракує духовно-вольових якостей, який програв змагання ще до його початку. Україна має потенціал великої держави – численне та якісне населення, ключове геополітичне розташування, науково-технічні кадри та розвинуту промисловість, що спроможні забезпечити їй провідне місце в науковій і військовій галузях, зробити країну самодостатньою космічною та ядерною державою.

Звичним для багатьох стереотипом є те, що ліві політичні сили є захисниками працюючих верств населення. Так чи інакше, але всі політичні перемоги лівих були пов’язані з тим, що вони піднімали прапор боротьби за права трудового народу. Інша справа, що на практиці зазвичай перемога лівих ще більш ускладнювала життя народу, але сама політична пропаганда однозначно була привабливою для більшості населення.

Від самих початків свого історичного буття український (руський) народ постає на сторінках старожитних руських літописів та іноземних хронік як народ-войовник, що веде безупинну війну на всіх своїх кордонах – готується до походів, організовує оборону своєї країни, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах та будує державні структури, що покликані зорганізувати військовий потенціал народу.