Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку моєї Nації; все те зле, що цю силу й розвиток послаблює. (Микола Сціборський, Заступник Голови Проводу і головний ідеолог дорозкольної ОУН)
Мілітаристичний світогляд ушляхетнює життя, покликаючи в ньому: відвагу, мужність, вояцьку товариськість, почуття вищого обов’язку і честі. (Олег Ольжич, Голова Проводу ОУН (мельниківців) в Україні)
Обов’язком кожного українця є підпорядковувати свої особисті справи та ціле життя своє інтересам і добру нації. (Степан Бандера, Голова Революційного Проводу ОУН(бандерівців))
Вийшов довгоочікуваний перший номер газети «Наступ», друкованого рупору Соціал-Національної Асамблеї (до цього увазі читача було представлено видання “Український порядок” та “Вартовий Держави”). Двохсот тисячний тираж цього видання присвячений здирницьким діям «блакитного» уряду та діяльності соціал-національного руху в Україні. Висвітлюється системний занепад економіки, деградація суспільства, причини цих кризових явищ та шлях їх вирішення.
Всім небайдужим українцям, які бажають долучитися до розповсюдження номеру – прохання зв’язатись з відповідним місцевим осередком.
Існуванню українців кинуто виклик. Страшні недуги підкошують національний організм.
Десятки років зберігається стійка, негативна демографічна динаміка. Нація старішає і вимирає.
*Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам – москалям і жидам – та своїм песиголовцям, які злигались з комунарами, що ще не все завмерло. Правда, пропаде чимало наших, згине багато невинних людей, але як ліс рубають, то тріски летять. Кожна нова жертва – цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється на марно!
Рід Рябоволів на Кубані відомий здавна, зокрема, він відігравав значну роль у житті Дінського куреня (пізніше станиця Дінська): дід Миколи Рябовола тривалий час був отаманом станиці, а батько понад 35 років працював станичним писарем.
«Отаман Херсонщини і Таврії», «Переможець Антанти» і прочая і прочая. Слава цієї людини в певні моменти була на рівні білих генералів і червоних командармів. Та він і сам був “червоним командармом”, але все пройшло і пам’ять про нього розвіялась як курява по степам, але швидше була розвіяна.
Бо про миршавого дегенерата Махна знімають фільми, пишуть книжки і взагалі роблять йому піар ліплячи з нього «головну» (бо пізнавана і розкручена) фігуру Української Революції початку ХХ ст.
На зміну дискредитованій самою історією марксистсько-ленінській ідеології, за допомогою якої “вправляли” дитячі мізки моєму поколінню, м’яко і плавно прийшла нова, прийнята наче спонтанно, оскільки альтернативного світогляду, який замінив би попередній, чомусь не виявилось. Про конкретну назву цієї ідеології засоби, що формують суспільну свідомість, не говорять так відверто, як говорили про вищезгадану попередню. Але у свідомості кожного громадянина вкорінилися такі поняття, як “права людини”, “демократія”, “громадянське суспільство”, “відкрите суспільство”, “правова держава”, “загальнолюдські вартості”, “цивілізований світ”, “ринкова економіка”. Комплекс цих ідей політологи пов’язують з ідеологією, яка отримала назву “демоліберальна”. Сама етимологія терміну “лібералізм”, тобто свобода, свідчить про те, що центральним моментом цієї світоглядної позиції є феномен свободи.
Пропонуємо вашій увазі ще жодного разу не опубліковану українською мовою стаття Девіда Лейна “Хто є білим?” Незважаючи на деяку антихристиянськість (хоча швидше антиіудохристиянськість), стаття варта обов’язкової уваги. Також прочитавши її, можна зрозуміти певні настрої у правому русі США.