Пересічному українцю Соціал-Націоналізм та ідея Націократії в цілому здаються занадто агресивними. Значна частина людей сприймає Соціал-Націоналізм як щось варварське, брутальне та безкультурне і просто як неможливе явище на державному рівні.

Може довіритись масовому почуттю? Чи краще міркувати своєю головою? Будь-яке «соціальне почуття» («соціальна позиція») має причину, що криється у характері сприйняття людиною соціальних явищ. «Людина» не існує поза культурою. Людина – це біо-психо-соціальна істота. Кожна людина – це продукт певної культури. Точніше буде сказати: тип світосприйняття – це результат виховання або асиміляції людини в рамках певної культури.

Читати далі »

Виховання – це процес формування морально-психологічних та фізичних якостей особистості. Процес виховання відбувається постійно, навіть тоді, коли його формально немає. Відсутність цілеспрямованих заходів з виховання це теж виховання, але безсистемне і хаотичне (наслідки цього процесу зазвичай негативні).

Читати далі »

Що таке імперія?

«Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії, означив я як першу підставу націоналізму»

Дмитро Донцов

Читати далі »

У погано влаштованому суспільстві шкідливо народжуватися здоровим. Лише людська популяція умудриляся суперечити загальному закону природного відбору. У тваринному стаді хвора, слабка особина гине першою.

Останнім часом український правий (а також «правий») рух аж надто захопився ідеологічними суперечками. Причому з найкумедніших приводів: чи то через чучхе, чи то через Велику французьку революцію… І все це дискутується з такою серйозною міною, ніби українському націоналісту в ХХІ столітті більше нема чим зайнятися.

Утопія. Людьми керує утопія. Класичний Острів Утопія є таким собі маленьким світом, яким його хтось хоче бачити. Кожна людина зараз будує свою утопію. Люди намагаються відрізати себе від світу, обмежуючи свій світ друзями, близькими, сім’єю, а то й лише собою.

В традиційному суспільстві індивід був міцно вмонтований в структуру суспільства. Від самого народження і, зазвичай, до смерті він належав до певного стану. Разом з тим, він автоматично включався до низки спільнот: родинної, корпоративної, територіальної.

Демократія підносить себе як найпрогресивніший політичний устрій людства. Першим завданням будьякого політичного устрою є управління. Керівництво управляє заводом, командування – армією, політики – суспільством і державою. Основою ефективного управління заводами, установами, арміями є: - принцип лідерства; - принцип відповідальності; - принцип професійності; - принцип плановості.

Сьогодні, вислуховуючи ґрунтовну критику демократії, прийнято погоджуватися, але наводити старий, але, нажаль, не забутий афоризм В.Черчілля «Демократія – погана форма правління, але кращої ще не вигадано». Ця фраза жодним чином не відповідає дійсності. Існує цілий ряд недемократичних політичних режимів, які функціонально є більш ефективними та мають на порядок менше вад, аніж демократія. Їх існування у суспільстві «свободи, рівності та братерства» не заведено афішувати, адже це може вивести людство на новий етап свого розвитку, де немає місця ані демократичній безвідповідальності, ані її вічним супутникам – ліберальній вседозволеності та капіталістичному здирництву. Серед таких устроїв майбутнього особливе місце посідає система Націократії, розроблена українським націоналістичним ідеологом, полковником армії УНР Миколою Сціборським.