Останній свій бій січове козацтво як самостійна політична сила дало не під Полтавою і не в компанії з гетьманом Мазепою та королем Карлом ХІІ. Це відбулося роком раніше на землях нашої Донеччини, коли донські козаки попросили у своїх запорізьких побратимів допомоги у війні з Москвою.
Україна
Підпілля ОУН на Донеччині
Чи були на Донбасі борці за українську державність, які не словом, а зброєю виборювали незалежність України? Невже український рух почався тут з Тихого та Стуса? А якщо й були такі особистості, то хто вони?
На чому так люблять акцентувати увагу російські дослідники української історії – так це на тому, що всі без виключення члени ОУН були галичанами, волиняками, буковинцями і т.д. Як правило, ніхто з них не аналізував біографічні дані цих людей, тож в якості допомоги варто подати невеликий список керівного та рядового складу членів ОУН Донеччини 1941-43 років.
Надлюдина проти супермена – ідеал проти утопії
Виховання нового суспільства, тим більше суспільства націоналістичного починається із виховання людини нового типу. Щоб зрозуміти тип Нової Людини варто зрозуміти те суспільство, якого ми хочемо досягнути. Багато тих, хто брався за це у результаті отримували утопії. Утопії демократичні, соціалістичні та ще багато інших.
З одного боку ми прагнемо ідеалу. З іншого боку під ідеалом зараз розуміється недосяжна ціль. Але чи це так насправді?
Поет Ідеї і Чину
Витоки сучасної кризи слід шукати не в банківській системі, а в культурі. Лібералізм з його культом споживання і ринку є лише зовнішнім проявом духовного звиродніння європейської цивілізації. «Цей світ одержимий економікою!» – скаржився ще на початку 1950-х італійський філософ-аристократ Юліус Евола. За півстоліття справи лише погіршилися: толерастія і космополітизм, немов ті круки, бенкетують на уламках старої Європи. Ще скрутніше в Україні: колишні радянські бюрократи (так звана «еліта») багато говорять про відродження національної культури, але плодять лише потвор – байстрюків шароварного офіціозу і безнаціонального «маскульту».
Славень Святославу Завойовнику або апологія вітчизняного імперіалізму
Що й казати, бути Українцем у сучасній Україні під начебто Українською владою – доволі-таки невротичне заняття. Дуже прикро від того, що буржуазний стиль у поведінці, житті та мистецтві певні пани, гаспада та ребе прагнуть пов’язати з Українством, а невміння керувати державою та питомі селюцько-містечкові комплекси – з Українською Ідеєю.
Блискучий італійський письменник Умберто Еко, який, щоправда, полюбляє впадати у нездоровий гуманізм, критикуючи в одній зі своїх статей панівний для його країни неоліберальний режим, висловив прецікаву тезу – якщо неоліберальний режим хоче знешкодити небезпечні для себе елементи (людей, ідеї або суспільні рухи), то він просто-напросто про них не згадує у своїх підконтрольних ЗМІ.
Нова концепція історії України – нова антиукраїнська диверсія
«…Мы будем драться за людей с детских, юношеских лет, будем всегда главную ставку делать на молодёжь, станем разлагать, развращать, растлевать её. Мы сделаем из них космополитов» – витяг з доктрини Аллена Даллеса, 1946 р.
Мало хто сьогодні не погодиться, що сучасна освіта в Україні має ряд проблем та недоліків. Так вже сталось, що після розпаду СРСР Україна отримала у спадщину досить ефективну, хоч і надто заідеологізовану та догматизовану систему освіти – на той час вона вважалася однією з кращих у світі.
Подорожні нотатки: європейський присмерк
Європа не є однорідною. Навіть у межах збоченого Євросоюзу. Є ще і варварська Європа. Балканська та східна. Європа глінківців та усташів. Вона нікуди не поділася. Вона – поруч. До неї можна доторкнутися рукою. Коли подорожуєш Європою на автобусі, то важко не помітити як дикий простір поволі поступається кастрованій та приборканій природі. Військовий табір – санаторію, помноженому на бордель. Так, наприклад відбувається, коли перетинаєш кордон між Словаччиною та Австрією.
Терміни і організований соціал-націоналізм
Сучасний світ – це світ брехні. Щоправда брехні не відвертої. І в цьому полягає вся огидність ситуації. Всі терміни, а особливо ті, що причетні до політики чи життя суспільства навіть поза політикою втратили будь-яке реальне значення. Політологія – хвойда космополітичних сил, лженаука, яка жонглюваннями термінами може довести все, що завгодно. Звісно термінологізми як і історизми є невдячною працею, проте і ними потрібно займатися. Вкінці-кінців ряд термінів стають розпливчастими, їх поняття спотворюються, варіативний ряд відкидається. Розглянемо деякі.
Погляд справа: статті, виступи, інтерв’ю
Андрій Парубій - Погляд справа (257,5 KiB, 2 342 hits)
Nаші Орієнтири
Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, — це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад.