Інтерв’ю з головою Секретаріату ДСУ і керівником Січеславської облорганізації ДСУ Андрієм Якименком (Газета «Дніпропетровськ» , 01.06.1995, № 22
Корр.: Пане Андрію, зараз багато хто заявляє про свою любов до України. А що для Вас значить любити Україну?
А.Я.: Любов до Вітчизни – є почуття, внутрішній стан людини. Чим більше любові, тим більше ненависті. Тому для мене, як і для кожного члена ДСУ, любити Україну – це ненавидіти її ворогів.! Читати далі »
Лише ті, у кого стискає горло від почутого російського слова, від вигляду польських торгашів або імперського двоголового орла (кремлівської зірки), здатні боротися і перемагати. Їх не зупинить ніхто і ніщо. На один удар вони відповідають трьома. Ними рухає незрозуміла плебсу Українська Ідея.
Елітою, гарячою кров’ю нації, рухає Велика Ідея. Для реалізації ідеї не повинні бути перепоною якісь колабораціоністські західно-європейські декларації, права людини, «загальнолюдська мораль» та інша термінологічна «лапша». Читати далі »
Доля нації у самозатвердженні. Наша нація зможе самозатвердитися тільки на теренах іних народів. Бо самозатвердження у нескінченій боротьбі. Нам поки що зручно сидіти у колисці-Україні, але ми ростемо та міцнієм і настане час, коли дитина стане мужем і візьме до рук замість іграшки меч. Націю не можна пізнати. Розум не в змозі її зрозуміти, лише почуття. Через націю світ знову одержав героїчну ідею. Доля героя – його нація. Читати далі »
Коли ти повернешся з війни (якщо повернешся звідти), де звикли приховувати своє життя, звикли прислухатися, ти будеш неприємно вражений натовпом, нахабним від безпеки і від неї дурним. Читати далі »
Мій трон – сідло, Вінець мій – шолом,
Що цей Туран, Весь світ – моя держава!
Рустам, «Шах-наме»
Дивлячись на захід Сонця, що освітлює червоним світлом старий намет, Герой обмізковує план завтрашньої битви, наступного походу. Він гострить меч, що затупився за дні боїв. Він тихо посміхається, згадуючи одержані перемоги . Повечерявши, він годує свого коня та собаку, а потім йде до намету, де його чекає жінка. Герой не сприймає целібату, але ставить секс на друге місце на час війни, їжі й вина – це для нього лише десерт після вечері. Лише Герой здатний при зустрічі з вродливою жінкою промовити: « Після походу я відвідаю вас, пані!». Всі інші принизливо волочаться за її шлейфом, пропонуючи гроші і золото. Герою не потрібно золото, жінки самі бігають за ним, вина він вип’є і безкоштовно. Читати далі »