Коли існував Совєцький Союз з його інтернаціональною ідеєю, відповідно панувала й егалітарна концепція: зрівняння всіх людей. Концепція обмежувала свободу людини і гальмувала суспільний прогрес. У цивілізованому суспільстві не може бути й мови про рівність тому, що люди за своєю природою можуть бути хіба що подібними. Ми не зробимо добра істоті, біологічно ідентичній людині, назвавши її власне людиною. Адже «сонце допомагає бачити здоровим очам і завдає болю хворим» (Абу-ль-Фарадж). Буде справедливо називати «недолюдиною» істоту, подібну до людини, якщо в її душі панує необмежений потяг до руйнування, примітивна заздрість, неприкрита підлість. Отже, не все, що має людський вигляд, рівне. Поняття «справжня людина» адекватне поняттю «людина». Будь-яка істота або є людиною, або не є нею. Читати далі »

Одне з найпоширеніших упереджень – мовляв поблажливість щодо мігрантів, активний антирасизм, позитивна дискримінація тощо – відповідають “європейській гуманістичній традиції”. Ніби то “права людини”, незаконно приписані цій гуманістичній традиції, протистоять небезпекам тиранії і фашизму, які несуть у собі доктрини національної або етнічної преференції. Насправді відбулася незаконне привласнення традиції. “Права людини” – це не більше ніж спотворена подоба класичного гуманізму. Читати далі »

Українська раса – це раса солідаристів, яких суспільний ідеал – група, а не індивідуальність. Найприродніше місце українця – це перебування в групі, а ніколи – поза групою. В групі розвивається він найліпше. Українське суспільство було, є і буде як образ взаємовідносин груп. Тому нема іншої дороги до організації української раси, як тільки укладання взаємовідносин українських груп. Ніяка імпровізація, ніякий експромт-історія, лишень – договір груп як вияв одности характеру раси. Читати далі »

В своєму рухові дух реалізується і через людську особистість, і через спільноту. Найвищим типом спільноти є нація, її буття обіймає всі напрямки діяльності духу. Нація не є просто скупченням людей, поєднаних за формальними ознаками /мова, тип вишивки, ширина шароварів/, це є інтегрована особистість, для якої людина виступає лише моментом. Як особистість, нація має свою свідомість, волю, своє обличчя і свій шлях. Читати далі »

Ідеологія ДСУ охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси Нації. Політична ідеологія ДСУ – націократична. Об’єднання прагне до побудови націокротичної держави, джерелом влади якої буде УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ.

Нація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Держава правочинна тоді, коли керується інтересами Української Нації. Завдання держави – служити Нації, бути могутнім інструментом її політичного та духовного самоствердження, її історичної творчості. Влада Української Нації гарантуватиме й права кожного члена цієї великої спільноти. Читати далі »

Провідна верства
Справжня провідна верства – «черпає закон з себе». Вона створює Порядок, оскільки сама є Порядком. Порядок – це сутність її внутрішньої природи. Тому істинна влада завжди йде попереду права. Іншими словами не суспільний договір творить закони, а еліта і її вподобання, що випливають з її єства. Читати далі »

Природа держави. В чому її сутність, в чому її сила? Що штовхає людину служити ідеї держави? Корисливий розрахунок, сліпа віра, несвідоме стремління до чогось? До чого? Можна описувати масу теорій, розмірковувати про стійкий розвиток, соціальний прогрес, базис, надбудову… Але як пояснити ту радість від одного факту зростаючої міці своєї держави і депресію від усвідомлення її слабкості? Читати далі »

Держава не відбудеться, якщо економічне мислення в суспільстві домінуватиме над національним

Нація, котра не бажає керуватися власними інтересами, змушена керуватися інонаціональними

Національна воля без національної ідеї сліпа, національна ідея без національної волі безсила

Нація гине, коли жадоба демократії сильніша, ніж інстинкт самозбереження

Перш ніж говорити, яка Україна нам потрібна, подумаймо, які ми потрібні Україні Читати далі »