Архів за місяць Жовтень, 2010


Ернст Юнгер: Єднайтеся!

За останні роки ми донесхочу наслухалися закликів до об’єднання і безліч разів пересвідчилися в їхній недієвості. В 1926-му, коли була написана ця стаття, заклики об’єднуватися в Німеччині були так само неоригінальними. Однак, Юнгер поставив питання об’єднання не як націонал-демократ, а як військовий-націоналіст. Якщо демократ міряє все в голосах виборців, то для Юнгера потужність руху – це його бойовий потенціал. Демократичне об’єднання призводить до створення «платформи для обговорення», а об’єднання на принципах військового авторитаризму до вибухової концентрації національних сил, що, власне, і відбулося в Німеччині в наступні роки після написання цієї статті. Читати далі »


Виховання у соціал-націоналістичному суспільстві

Виховання – це процес формування морально-психологічних та фізичних якостей особистості. Процес виховання відбувається постійно, навіть тоді, коли його формально немає. Відсутність цілеспрямованих заходів з виховання це теж виховання, але безсистемне і хаотичне (наслідки цього процесу зазвичай негативні). Читати далі »


Ернст Юнгер: Кров

Наша спільнота має бути спільнотою крові – така перша наша вимога. Але що є кров? Це питання і просте, і складне одночасно. В ньому виявляється якнайглибша суперечність між пізнанням і почуттям.
Будь-хто, хто дійсно цінує життя, той відчуває, що це таке – своя кров. А ще він знає, що найважче говорити про миті, коли ця текуча стихія життя починає хвилюватися. Читати далі »


Іван Іллін: Соціальність чи соціалізм?

Iljin02Пропонуємо до уваги читача фрагменти двох статей Івана Ілліна, присвячених питанню соціалізму. Зауважимо, що в цих статтях йдеться про соціалізм марксистський – той, що запанував в Совєтському Союзі і частково в зоні його впливу. Точка зору Ілліна – це точка зору російського християнського філософа, переконаного антикомуніста. Це не плід чистого теоретичного міркування, а оцінка реального історичного явища соціалізму. Читати далі »


Ернст Юнгер: Марш націоналізму

Ми йменуємо себе націоналістами і не маємо страху перед ненавистю до нас неосвіченої чи освіченої черні, всіх цих опортуністів духу і матерії. Те, що вони ненавидять, йде проти гнилих течій прогресу, лібералізму і демократії, має явну перевагу — воно не є всезагальним. Ми не вимагаємо всього загального. Ми відкидаємо загальне, починаючи з загальних істин і прав людини, і закінчуючи загальною освітою, загальною воєнною повинністю, загальним виборчим правом, всезагальною підлістю, яка є результатом попереднього. Загальні властивості і вимоги – це властивості і вимоги маси, і чим вища ступінь їхньої спорідненості – тим менше у них цінного. Читати далі »


РУСЬ – УКРАЇНА. З історії виникнення та розвитку самоназв нашого народу

Коли ми вдивляємося у минуле Вітчизни, то за своєрідний орієнтир у пошуках власних витоків нам слугують ті назви під якими виступають наші народ і країна, їхні мова та віра. Витворення самоназви не раз пов’язують з процесом усвідомлення народом своєї окремішності. Вона століттями є оборонним щитом від ворожих спроб позбавити народ свободи та самобутності. Читати далі »


Євген Онацький: Культ Успіху

Нерішучість, страх програшу, культивування поразок без культивування перемог є, нажаль, доволі поширеною рисою серед пересічного українця.  І “пересічність” теж часто є його вадою. Публікацією цієї статті ми хотіли показати, що навіть підпільна сила, що боролася проти матеріально переважаючих ворогів розуміла, що таке успіх, самовіддача і ризик на шляху до Перемоги. Не зважаючи на те, що Онацький вочевидь помилився у деяких історичних баченнях тодішнього сьогодення (зокрема 30рр), проте ця праця має бути прочитана всіма, хто бажає націоналістичному рухові дійсно Успіху і Перемоги. Мова оригіналу збережена. Читати далі »