Звернення до українських націоналістів від Дмитра Савченка
І Прикро про це говорити, але сучасний націоналістичний рух потрапив у засідку лихоманливого духу сектантства і банальної багатослівності.
Істотно цьому посприяла хвороблива гординя «кімнатних фюрерів» і самозакоханих отаманчиків. Україна завжди «славилась» патологічно високою кількістю поводирів на душу населення, а тому каменем спотикання для архіважливих історичних місій українства ставали міжфракційна боротьба та батальні кухонні міжусобиці. Ми не виходимо на світову історичну арену через те що майже завжди зайняті собою… Замість того щоб насаджувати українську колоніальну політику десь у Африці, Латинській Америці чи між сибірськими народами, наші пращури були з головою поглинуті «інтрігамі мадрідскава двара» що розгорталися довкола гетьманської булави. Читати далі »
Про Біласа і Данилишина можно розповідати довго в контексті їх експропріаційно-терористичної діяльності. Для ІІ-ї Речі Посполитої ці два українських бойовика були звичайними грабіжниками. Так, навіть не терористами, а просто грабіжниками. Адже вони, як могло здатися зовні, просто грабували банки і пошти. Цілком інша справа, куди вони потім пускали ці гроші (А без здобутих ними і такими як вони коштів Українська Військова Організація існувати б просто не могла). Та формально перед польським судом вони предстали саме як грабіжники. Якби ці двоє зробили те саме на 80 років пізніше, ця держава (що зовсім формально носить назву “Україна”) так само винесла б їм вищу міру покарання (правда з тією різницею, що до смертної кари наразі діє мемеорандум). Так, для республіки “Україна” Білас і Данилишин героями бути не можуть. Але для нас, соціал-націоналістів, ці двоє були, є і завжди залишаться прикладами незламності духу українця-бойовика. 
Зусиллями Головного Проводу СNА та Запорізького осередку вийшов друком другий номер збірки ідеологічних робіт та програмових документів “Український Соціальний Націоналізм”. Перший випуск побачив світ у Харкові ще в 2007 році. Його підготували представники Організації “Патріот України”, яка на той момент була єдиною структурою, яка відкрито називала себе соціал-націоналістичною і займалася виключно громадською роботою. Наразі соціал-націоналістична організація в Україні вже не одна, і більшість СN гуртів співпрацюють в рамках Соціал-Nаціональної Асамблеї, яка вже діє не тільки на громадському фронті, але й зробила перші кроки у політичній боротьбі. Природно, що ми, як реальна антисистемна організація відчули протидію ворожої українцям системи. Протягом 2011-2012 років соціал-націоналісти стали найбільш репресованим ідеологічним рухом у сьогоднішній Україні. Один з авторів нижченаведеної збірки (Андрій Білецький) є наразі політв’язнем, ще один з авторів (Олег Однороженко), щойно вийшов з в’язниці на поруки. 
Українці та українки! Часто нам закидають, що ми надто жорстокі, що нам бракує поміркованості у думках та діях. Що ми не розуміємо тяжку долю чужинців-іммігрантів, не розуміємо, що у міліціянтів всього навсього така робота, а чиновники не можуть зробити все відразу добре, тому що демократична платформа довго будується, що закордонні холуї насправді хочуть нам добра… Нам хочуть нав’язати до них любов.