Євген Онацький: Культ Успіху
Нерішучість, страх програшу, культивування поразок без культивування перемог є, нажаль, доволі поширеною рисою серед пересічного українця. І “пересічність” теж часто є його вадою. Публікацією цієї статті ми хотіли показати, що навіть підпільна сила, що боролася проти матеріально переважаючих ворогів розуміла, що таке успіх, самовіддача і ризик на шляху до Перемоги. Не зважаючи на те, що Онацький вочевидь помилився у деяких історичних баченнях тодішнього сьогодення (зокрема 30рр), проте ця праця має бути прочитана всіма, хто бажає націоналістичному рухові дійсно Успіху і Перемоги. Мова оригіналу збережена. Читати далі »
У погано влаштованому суспільстві шкідливо народжуватися здоровим. Лише людська популяція умудриляся суперечити загальному закону природного відбору. У тваринному стаді хвора, слабка особина гине першою. 
Даний текст дивним чином констатує те, що в часи ОУН так само як і зараз було вкрай багато пацифістів, що стверджували, що для націоналістичного руху будь-який військовий вишкіл є негативом. Ця стаття є відповіддю конкретним пацифістам тих часів із так званої “Мети”. Також інколи автор називає їх “католиками” вочевидь не маючи на увазі саме католицьку церкву або всіх католиків, а натякає на те, що опоненти-пацифісти прикриваються часто релігійністю. Чудовим епіграфом до цього тексту підійшли б слова нашого побратима “Якщо в чоловіка немає природнього потягу і захоплення маршируючою колоною і уніформою – значить у нього щось негаразд із генами” 
Останніми роками українські політики багато говорять про сторінки нашої історії, пов’язані з визвольною боротьбою українців у часи Другої світової війни. І тільки-но представники національно-патріотичних сил починають нагадувати сучасникам про те, як кращі сини України зі зброєю в руках боронили свою рідну землю, політичні ренегати відразу виливають тони бруду на цих героїв, більшість з яких загинули у боях та концтаборах. Особливий галас вони здіймають, коли згадується дивізія «Галичина». 
