Кров


Лицар степу – отаман Григор’єв

«Отаман Херсонщини і Таврії», «Переможець Антанти» і прочая і прочая. Слава цієї людини в певні моменти була на рівні білих генералів і червоних командармів. Та він і сам був “червоним командармом”, але все пройшло і пам’ять про нього розвіялась як курява по степам, але швидше була розвіяна.

Бо про миршавого дегенерата Махна знімають фільми, пишуть книжки і взагалі роблять йому піар ліплячи з нього «головну» (бо пізнавана і розкручена) фігуру Української Революції початку ХХ ст. Читати далі »


Українці і «Україна»

Вже майже  два десятки років ми, українці, мешкаємо у державі, назва якої так  близька до назви нашої нації. Саме через це згадану державу прийнято називати нашою. Але роки проживання в цій державі жодним чином не можна назвати вершиною розвитку української нації. Отже, варто з’ясувати чи правомірно ми вважаємо державу «Україна» нашою? Читати далі »


«Звичайна схема» української історії

Сучасна Україна нагадує атлета, який має всі передумови для високих результатів та перемог, але зовсім не вірить у себе, в якого чудові кондиції, але геть бракує духовно-вольових якостей, який програв змагання ще до його початку. Україна має потенціал великої держави – численне та якісне населення, ключове геополітичне розташування, науково-технічні кадри та розвинуту промисловість, що спроможні забезпечити їй провідне місце в науковій і військовій галузях, зробити країну самодостатньою космічною та ядерною державою. Читати далі »


Соціальна справедливість – це націоналістична ідея!

Звичним для багатьох стереотипом є те, що ліві політичні сили є захисниками працюючих верств населення. Так чи інакше, але всі політичні перемоги лівих були пов’язані з тим, що вони піднімали прапор боротьби за права трудового народу. Інша справа, що на практиці зазвичай перемога лівих ще більш ускладнювала життя народу, але сама політична пропаганда однозначно була привабливою для більшості населення. Читати далі »


Українська (руська) військова еліта VІ – XVIII ст.

Від самих початків свого історичного буття український (руський) народ постає на сторінках старожитних руських літописів та іноземних хронік як народ-войовник, що веде безупинну війну на всіх своїх кордонах – готується до походів, організовує оборону своєї країни, здійснює колонізаційні заходи на відвойованих теренах та будує державні структури, що покликані зорганізувати військовий потенціал народу.

Читати далі »


ІІ-й Зимовий Похід І-ої Української Повстанської Армії: крізь смерть у майбуття

Коли я впаду… мою кров вип’є рідна земля,
щоб виростити з неї траву для коня того,
хто стане на моє місце…
Ю. Горліс-Горський “Холодний Яр”

Пам’ять про українське повстанство завжди була, є і буде тим духовним поштовхом, що спрямовує гарячі серця нових національних героїв у вир боротьби і забирає у них моральне право на відступ.

Ця легенда національного спротиву назавжди стала тим прикладом, на який рівнялися і продовжують рівнятися цілі покоління борців за майбутнє України. Українське повстанство стало тим жахом, який так і не вивітрився, та й навряд чи колись вивітриться, зі свідомості антиукраїнських сил. Саме тому Українська Повстанська Армія 1940-х до сьогодні так лякає ворогів української нації. Але мало хто знає, що УПА 1940-х була вже другою Українською Повстанською Армією.

Читати далі »


Любов до свого, нетерпимість до чужого, ненависть до ворожого

Мережеве видання Рід – це один із виявів організованого соціал-націоналізму, вияв у площині світогляду. Соціал-Націоналізм власну організованість протиставляє роздрібленості та анархії, ідеалізм напротивагу матеріалізму, а ірраціональність, фанатизм та безсумнівну віру замість кайданів раціоналізму. Дух, Кров, Слава, Ієрархія, Ґрунт та Чин – це все святе для нас. Це і є соціал-націоналізм. Читати далі »


Суспільство вовків проти суспільства свиней

Сучасні антифашистські режими виховують відповідні суспільства як передумову своєї безпеки. Щоб забезпечити існування матеріалістичного режиму потрібно виховувати матеріалістів. Більшість сучасних людей хочуть прожити так щоб у кінці життя можна було згадувати не те як служили Вищому, а те скільки смачного вони з’їли, цікавого побачили і побільше «промутілісь».

Читати далі »

« Попередні - Наступні »